аффірмація?/кс3

Last_samurai

я - остання з усіх, хто ховає під серцем ніж (замість того, щоб різко встромити в печальні спини). бо ніколи/нічого/ нікому... та не покину осередку думок, що зітхають крізь зорі між невідомих речей (чи загублених сірих хмар, надто стиглих дощем, що вночі заливає очі). так, ніколи/нічого/нізвідки ніяк не хочу (окрім правди, яка не дозріла ще). ти - останній з усіх, кому смію завдати біль. і тому промовчу, відійду, розіп'явши марно всі питання (вони риторичні, тому захмарні), власну душу віддавши на відкуп чи на двобій вірогідності втрат, що нестиму мов срібний хрест на спотворених грудях: вогонь розплавляє ребра. бо нічого/ніколи/нізащо мені не треба, якщо це викликає у когось безжальний стрес. я не знаю, коли зрозумію, що справжній сенс відшукається сам. відірвавшись з життя на волю, не лякайся, не смійся, не рюмсай, не божеволій. що чекати у черзі - стабільно страшний процес, відтепер відчуваю буквально. нікчемний стан перетвориться в силу, зненацька здолавши опір. серед тисяч нещирих, безглуздо відзнятих копій під байдужий танок незаточених лез катан ти влаштуєш концерт. подаруй хоч білет. давай на розбитих стільцях погойдаємось емоційно. існування - це жарт, несерйозні у нього цілі: іронічно вловити реально-примарний вайб чи триматися міцно за двері трухлявих шаф, що ховають скарби. їх - ніколи/ніяк/нікому... усвідомивши п'ять основних відчуттів потому: тільки шосте потрібне, хоча викликає жах.

2021-09-19 12:21:17

9

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

Так писати, як ти - це потрібно з пером народитись, Я радію, що можу читати твої вірші. Скільки треба - чекатиму збірку, щоб насолодитись Екземпляром з паперу. Ти тільки іще пиши... 💖

Відповісти

2021-09-19 15:32:40

Подобається

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1878

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

3831