що ж, corvocado/кс3
Що ж, вівторок. незвично банальні речі, бабаки щохвилини у днях (хай їм грець). а вуха рятує то Джонсон, то Роч, то Гетц. настрій - хижий як сірий залітний кречет. Що ж, наступного тижня усе спочатку: розуміти, вставати з тієї ноги, роздавати ментальні підсрачники та борги. спину, руки (чи мізки) без сил качати. Так, до речі: не варто мене питати про метафор невдалих сакральний зміст. з допомогою слів підпалю посередній міст між нездарними формами для цитати. Що ж, напевне, ти втомлений більш за мене: надзадачі - убогі мов лисий чорт. твій лонг-лист недарма надзвичайно short, не гальмуй, бо попереду - лиш зелений. Що ж, на зустрічну смугу було не варто. забагато із телепнів перешкод. стільки років писати життєвий код, щоб звільнити нарешті себе з-під варти? Так, до речі. є засіб забути про денні вади: десь опівночі вишеньки з торта з'їж. напиши іронічно-завзятий вірш і давай-но зі мною спати (заколисаним Corvocado).
2021-06-02 09:13:45
14
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Вячеслав Самойлович
Моя мать украинка, а отец белорус... Языки наши очень схожи и звучат мелодично: "Так, дарэчы, ёсць сродак забыцца пра дзённыя заганы: дзесьці апоўначы вішанькі з торта з'еш. Напішы іранічна-забіяцкі верш і давай-то са мною спаць."
Відповісти
2021-06-02 13:04:01
1
Last_samurai
@Вячеслав Самойлович меладычна🌞😃 Ностальгировал при прочтении, вспомнились проекты по обмену студентами, с коллегами из Беларуси, особенно певческо-поэтические вечера! Благодарю за эмоции!
Відповісти
2021-06-02 13:14:55
1
RETURN Зігфрід#ВGD
Мастерськи написали. Не те що я гуморески пишу.
Відповісти
2021-06-03 14:49:40
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11499
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1459