що ж, corvocado/кс3
Що ж, вівторок. незвично банальні речі, бабаки щохвилини у днях (хай їм грець). а вуха рятує то Джонсон, то Роч, то Гетц. настрій - хижий як сірий залітний кречет. Що ж, наступного тижня усе спочатку: розуміти, вставати з тієї ноги, роздавати ментальні підсрачники та борги. спину, руки (чи мізки) без сил качати. Так, до речі: не варто мене питати про метафор невдалих сакральний зміст. з допомогою слів підпалю посередній міст між нездарними формами для цитати. Що ж, напевне, ти втомлений більш за мене: надзадачі - убогі мов лисий чорт. твій лонг-лист недарма надзвичайно short, не гальмуй, бо попереду - лиш зелений. Що ж, на зустрічну смугу було не варто. забагато із телепнів перешкод. стільки років писати життєвий код, щоб звільнити нарешті себе з-під варти? Так, до речі. є засіб забути про денні вади: десь опівночі вишеньки з торта з'їж. напиши іронічно-завзятий вірш і давай-но зі мною спати (заколисаним Corvocado).
2021-06-02 09:13:45
14
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Вячеслав Самойлович
Моя мать украинка, а отец белорус... Языки наши очень схожи и звучат мелодично: "Так, дарэчы, ёсць сродак забыцца пра дзённыя заганы: дзесьці апоўначы вішанькі з торта з'еш. Напішы іранічна-забіяцкі верш і давай-то са мною спаць."
Відповісти
2021-06-02 13:04:01
1
Last_samurai
@Вячеслав Самойлович меладычна🌞😃 Ностальгировал при прочтении, вспомнились проекты по обмену студентами, с коллегами из Беларуси, особенно певческо-поэтические вечера! Благодарю за эмоции!
Відповісти
2021-06-02 13:14:55
1
RETURN Зігфрід#ВGD
Мастерськи написали. Не те що я гуморески пишу.
Відповісти
2021-06-03 14:49:40
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11466
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3268