є
ти сидиш якнайдалі від вікон, від
розуміння, навіщо і хто ти є.
поринаючи в спогадів сотні льє,
затискаючи в скронях усе своє,
щоб забрати: на вихід чи в інший світ.
забуваючи згодом адресу, дім,
всіх колишніх й прийдешніх. забракне слів,
сліз забракне, а страху - і поготів,
щоб озвучити все, що давно хотів.
ти рахуєш хвилини, секунди. втім
розумієш, що в часу немає меж.
ти береш в руки зброю, з надії щит.
справедливо і пристрасно на душі.
день на вулиці голосно верещить:
тобі є нащо жити,
й задля чого
померти - теж.
2022-10-02 18:26:23
5
1