Оптимістичний/кс3
У всіх нещасть позабракне туги тебе зламати (не те, що вбить). Життя баласт - безсумнівний тургор: тягни, не бійся, хреста із бід на сколіозній та кволій спині. Як обіцянки тримай лице. Страждання - вигадано-невпинні, а шлях один - зрозуміти це. У сірих вулиць нема неону розфарбувати білборди снів. Рахуй слова, бо вони - патрони: не смій стрілятися навесні. Цінуй за вчинки, назустріч кроки, а краще - всьому наперекір зроби їх сам, не чекай півроку. Як Магомет добивайся гір. У всіх питань недоречних змістів облиш шукати, бо це дарма. У всіх країн не знайдеться міста, де краще там, де тебе нема. Люби міцний полушепіт зливи та надпрозору чорнющу ніч. Бо бути маєш якщо щасливим, то тут і зараз. Й мене поклич!
2021-04-11 07:23:45
21
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Last_samurai
Відповісти
2021-04-11 14:53:06
Подобається
Лео Лея
Читається епічно! 👍
Відповісти
2021-04-19 17:08:48
Подобається
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2533
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1435