герміні?
щодня вночі о третій тридцять три пробуджую театр для божевільних. як прийдеш, постучися надповільно, у вічності ж часу нема. нема. як зайдеш, то, будь ласка, говори: хоча не варто. ми - не кант і ніцше. все те, що не сказати, лиш міцніше єднає різних. ти проходь, дарма моя любов спотворилась в собі, втекла в життя і надпаскудні звички. не звір і не людина, злодій-відчай шляхетно захопив всіх "я" в полон. блукаючи між сенсом й "let it be" хтось захлинувся, знаєш, власним степом. спустошення й наповнення нестерпно вели з субособисТісних долонь в реальний світ уламками душі. давай мерщій поринемо у савань, допоки не загорнені у саван, допоки лист із гейсів спить чи змовк. кружляй мене у танці, не спіши. ціна квитка - свідомість. так, незмінна для тебе тільки, не моя герміно. назавжди твій, тепер пустельний вовк *савань - те саме, що і самайн
2021-10-31 21:09:11
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Last_samurai
дякую!
Відповісти
2021-11-01 09:23:25
Подобається
Лео Лея
Українською в тебе просто фантастичні вірші виходять👍
Відповісти
2021-11-01 15:06:04
1
Last_samurai
@Лео Лея це все провина музи...
Відповісти
2021-11-01 15:06:49
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3222
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3911