герміні?
щодня вночі о третій тридцять три пробуджую театр для божевільних. як прийдеш, постучися надповільно, у вічності ж часу нема. нема. як зайдеш, то, будь ласка, говори: хоча не варто. ми - не кант і ніцше. все те, що не сказати, лиш міцніше єднає різних. ти проходь, дарма моя любов спотворилась в собі, втекла в життя і надпаскудні звички. не звір і не людина, злодій-відчай шляхетно захопив всіх "я" в полон. блукаючи між сенсом й "let it be" хтось захлинувся, знаєш, власним степом. спустошення й наповнення нестерпно вели з субособисТісних долонь в реальний світ уламками душі. давай мерщій поринемо у савань, допоки не загорнені у саван, допоки лист із гейсів спить чи змовк. кружляй мене у танці, не спіши. ціна квитка - свідомість. так, незмінна для тебе тільки, не моя герміно. назавжди твій, тепер пустельний вовк *савань - те саме, що і самайн
2021-10-31 21:09:11
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Last_samurai
дякую!
Відповісти
2021-11-01 09:23:25
Подобається
Лео Лея
Українською в тебе просто фантастичні вірші виходять👍
Відповісти
2021-11-01 15:06:04
1
Last_samurai
@Лео Лея це все провина музи...
Відповісти
2021-11-01 15:06:49
1
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2569
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353