все/те/ти
Last_samurai
всі тюльпани вмирають з початком нового літа, сновидіння бузкові лишаючи наостанок. все, чого ти торкаєшся, знаєш, колись розквітне. все, чого ти боїшся, колись твоїм катом стане. ті, кого оминаєш, ховаються на узбіччях лабіринтів у мозку, шукаючи марно вихід. те, чого не пробачив, в судинах пульсує вічно, те, чим задовольнився, приносить недовгу втіху. все, що вже не потрібне, здається не надто ласим, захлинається в пам'яті кращим, драйвовим, п'яним. все, чого я торкаюсь, мені не належить. власне, я тебе покохала. невже ти також зів'янеш?
2022-10-02 19:32:27
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Все швидкоплинне, та мрії, напевно, вічні...
Відповісти
2022-10-02 19:48:01
2
Інші вірші поета
Пару натяків на долонях ми обираємо?/кс3 місту героїв Раз на сто років/кс3
Інші поети
alvahmara
@alvahmara
stasijjka
@stasijjka
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1664
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11417