Кохання самураїв.
У чорній темряві чорнявої душі Зустрів любов, і ти у цьому винна. Був сам на сам в собі, а залишивсь Собою я лише наполовину. Палає в грудях, і зростає страх, Що більше я ніколи не побачу Це відображення моє в твоїх очах, І що для тебе небагато значив... Хіба немає серця в душ сумних? У темних душ хіба немає світла? Нам все життя чомусь дають під дих. І сподіваються, що ми зламаєм ікла. Та все тримаємось, зі зброєю в руці, З поразок не вчиняємо ми драми. Залізо гостре в нас на язиці, А на душі - не застигають шрами... В коханні ж - не захищені нівроку, Якщо не любиш, в тім нема вини. І ось - до прірви зради є півкроку. То зупини мене, а, краще, зіштовхни...
2019-06-18 20:33:53
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ria
Сильно🔥
Відповісти
2019-06-18 20:39:44
1
Last_samurai
@Ria Українські самураї кохають саме так😉
Відповісти
2019-06-18 20:40:17
1
Ria
@Last_samurai Молодці👍
Відповісти
2019-06-18 20:40:56
1
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3278
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4668