Кохання самураїв.
У чорній темряві чорнявої душі Зустрів любов, і ти у цьому винна. Був сам на сам в собі, а залишивсь Собою я лише наполовину. Палає в грудях, і зростає страх, Що більше я ніколи не побачу Це відображення моє в твоїх очах, І що для тебе небагато значив... Хіба немає серця в душ сумних? У темних душ хіба немає світла? Нам все життя чомусь дають під дих. І сподіваються, що ми зламаєм ікла. Та все тримаємось, зі зброєю в руці, З поразок не вчиняємо ми драми. Залізо гостре в нас на язиці, А на душі - не застигають шрами... В коханні ж - не захищені нівроку, Якщо не любиш, в тім нема вини. І ось - до прірви зради є півкроку. То зупини мене, а, краще, зіштовхни...
2019-06-18 20:33:53
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ria
Сильно🔥
Відповісти
2019-06-18 20:39:44
1
Last_samurai
@Ria Українські самураї кохають саме так😉
Відповісти
2019-06-18 20:40:17
1
Ria
@Last_samurai Молодці👍
Відповісти
2019-06-18 20:40:56
1
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3341
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2807