обери власний фінал
ти знаєш, що можна вигадати нового бога та навіть самому стати тим, на кого молитимуться кілька паств. написати віршовану біблію-2, де свавільні місткі цитати марним ілюзіям скинуть ментальний пас. можна пробути вигнанцем у власної вбивчої думки, бачити вихід нестерпний (проте ясний) з надто гарячих невизначених стосунків, що підсвідомо транслюють уперті сни. можна писати посвяти, допоки лишились сили на жалюгідні благання заздалегідь призупинити прощання. завжди просила, тільки покинувши гру, не спинити хід. можна забути важливе, чужою людиною без контексту стати нарешті. згубитися поміж зір, спогадів домовину закопуючи гротескно в жменях мовчання, розчинених у сльозі. можна без тями любити та в серце вганяти палі. термін залежить від волі. давай парі: день, коли я збагну, що нарешті нічого до тебе не відчуваю, стане для мене {останнім/червоним} в календарі.
2021-10-25 08:54:50
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Last_samurai
щиро дякую!
Відповісти
2021-10-26 20:15:32
Подобається
Last_samurai
Відповісти
2021-10-26 20:15:48
Подобається
Last_samurai
@Джон Сміт сам розчарований😃
Відповісти
2021-10-26 20:16:56
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2483