те, що стане нами/кс3
напишу, не іронізуючи, хоч емоції саме ті. привези мені пил везувію на волоссі чи на взутті, ніжні альпи з суворим поглядом і фламандський розкіший сад: ми існуємо в тілі спогадів, де ув'язнена мить-краса. розливай в променисті келихи мед сарезької бірюзи, шахристану скелясті величі у камінчику привези, від підборів бруківки музику, теплий розпис вірменських стін. зав'язавши червоних вузликів і віддавши комусь, хто хтів, надпрозоро муранським дотиком намалюй на зап'ясті слід. не шкодуй про кінець, допоки є власний шлях, що триває від нульової відмітки грінвіча до аляскінського вбрання. запобігши сумління ринві чи обираючи навмання, привези неспростовних доказів: кілька стежок ісландських скель, хвиль біскайських убивчу ноту "сі" і тату, що обрав би кельт, фотокарток з парижу трохи, і подих генія поміж веж. подарунками (хай непрохані) все, що стало вже мною, теж протягну, на руці застигнувши як бурштин на щоках верби... й світ новий, що незнано-стиглий ще, залюбки покажу тобі.
2022-01-15 23:00:56
14
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Мариам Алекс
🇨🇮😋
Відповісти
2022-01-16 01:54:12
1
Джон Сміт
Припало до душі. Дякую.
Відповісти
2022-01-16 09:16:08
Подобається
Лео Лея
Така мелодія вірша...
Відповісти
2022-01-17 17:25:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1179
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9553