легковажність

Last_samurai

моя легковажність - хотіти тебе побачити. між поглядів - вічність, тому й не дивлюся в очі, є безліч причин надавати вагомих значень думкам, що тікають у сни щоночі. твоя незбагненність мене огортає водами: безцільна, безмежна, нестримна і невідома. ніде я не вмію відчути себе як вдома, крім серця, в якім опиняюся тільки потайки. крім слів, що гостріші за біль від життя протрузії, ментальних обійм, без яких ледве чутно дихаю. якби я хотіла лишитися просто друзями, можливо, уникнула б зайвого лиха, і поставила крапку в кінці непотрібних речень. пірнувши у наслідки самоомани простору, забувши про всі надскладні неважливі речі... та це було б дійсно, занадто просто.

2022-10-23 15:50:47

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сандра Мей

чуттєво й знайомо...

Відповісти

2022-10-24 18:25:12

Подобається

Інші вірші поета

місту героїв Крила. Koi no yokan черговий запис про стан катастрофи/кс3

Інші поети

_Юпитер_

@_Cuddlies_

نوارس

@NWARSS

Nazar Pytsyk

@bez_talanta

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5763

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16809