постромантика
(18+)
увійди до моєї алеї слави. може, саме на твій {портрет}* я молитимуся настільки ревно, що сусіди викликатимуть щогодини то поліцію, то швидку. а обидві машини їхатимуть геть повільно, і радше потраплять у дтп, ніж до дверей під'їзду. можливо, запізно. віддайся мені свідомістю. натомість от мої пальці (і все, що вище/нижче за списком). ба, мазохістка: поетка з чернетки, ліліт, перша комом спроба виразити думки, загорнені в носовичок. візьми до кишені: там значно тепліше, ніж ззовні. не роби хибних висновків з віршів, (та з того, про що в них, як думаєш, йдеться). цей викидень - модерністський, та постмодернізмом його покалічівши, крізь призму ̶р̶о̶м̶а̶н̶т̶и̶з̶м̶у̶ аутизму з'явилося не(поро)зуміння. (за обсягом точно не міні). і ще, не забудь: вдень звертай на дрібниці увагу. ночами ж подібне її не варте. (наприклад, той факт, що білизна, яку приміряла в розкішному магазині, мені завелика вкрай). це я до чого: коли зберешся нарешті з думками, щоб роздягнути, спочатку примір моє серце: раптом, воно тобі завелике. *не зовсім портрет
2021-10-10 08:16:15
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс
Задумался…
Відповісти
2021-10-10 08:36:58
1
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1118
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2713