постромантика
(18+)
увійди до моєї алеї слави. може, саме на твій {портрет}* я молитимуся настільки ревно, що сусіди викликатимуть щогодини то поліцію, то швидку. а обидві машини їхатимуть геть повільно, і радше потраплять у дтп, ніж до дверей під'їзду. можливо, запізно. віддайся мені свідомістю. натомість от мої пальці (і все, що вище/нижче за списком). ба, мазохістка: поетка з чернетки, ліліт, перша комом спроба виразити думки, загорнені в носовичок. візьми до кишені: там значно тепліше, ніж ззовні. не роби хибних висновків з віршів, (та з того, про що в них, як думаєш, йдеться). цей викидень - модерністський, та постмодернізмом його покалічівши, крізь призму ̶р̶о̶м̶а̶н̶т̶и̶з̶м̶у̶ аутизму з'явилося не(поро)зуміння. (за обсягом точно не міні). і ще, не забудь: вдень звертай на дрібниці увагу. ночами ж подібне її не варте. (наприклад, той факт, що білизна, яку приміряла в розкішному магазині, мені завелика вкрай). це я до чого: коли зберешся нарешті з думками, щоб роздягнути, спочатку примір моє серце: раптом, воно тобі завелике. *не зовсім портрет
2021-10-10 08:16:15
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс
Задумался…
Відповісти
2021-10-10 08:36:58
1
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3047
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4191