Антарктида/кс3
Last_samurai
Ось - на себе приречена Антарктида. Не розтопиш сльозами безсмертно-промерзлий лід, Він в очах (наче тінь) заховався й зблід. Полюс надто південний, теплом сповитий Я обожнюю кілька десятків примарних літ Прикривати невигідно до нестями Крижаним обладунком сарказму, цинізму та Розрахунку (тверезого, як мета): Не чіпайте тендітними почуттями Ту, хто сіллю на рани себе карта. Я - суцільний титан, колосальна скеля Чи андроїд, захоплений вівцями із думок. Пасовищу із розуму (що як мох) Шлях - на північ, та в грудях жага пекельна: Це остання з усіх відчайдушних невдалих змог У обіймах жалю чи парамнезії Засинати в іржавій (і все ще міцній) броні, Мої мойри стомились казати "ні", Клятий час все намотують на сузір'я, Звідки родом тривоги оті дурні. Я стараюся опанувати речі, Біль навколо тримати за хрестики та нулі І потроху губитись на цьому тлі... Бо нажаль, відчайдушно та недоречно Позабула, як бути холодною взагалі. *експериментальний*
2021-04-14 09:09:53
16
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Last_samurai
@Эмелин Гринберг дякую!
Відповісти
2021-04-18 06:32:52
Подобається
Last_samurai
@Лео Лея дякую!!
Відповісти
2021-04-18 06:32:58
Подобається
Last_samurai
дякую!
Відповісти
2021-04-18 06:33:09
1
Інші вірші поета
Чергова казочка Моїй повії/кс3 Сенс - наркотик 1/21(?)
Інші поети
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Margarita20
@Margarita20
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11108
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2901