Антарктида/кс3

Last_samurai

Ось - на себе приречена Антарктида. Не розтопиш сльозами безсмертно-промерзлий лід, Він в очах (наче тінь) заховався й зблід. Полюс надто південний, теплом сповитий Я обожнюю кілька десятків примарних літ Прикривати невигідно до нестями Крижаним обладунком сарказму, цинізму та Розрахунку (тверезого, як мета): Не чіпайте тендітними почуттями Ту, хто сіллю на рани себе карта. Я - суцільний титан, колосальна скеля Чи андроїд, захоплений вівцями із думок. Пасовищу із розуму (що як мох) Шлях - на північ, та в грудях жага пекельна: Це остання з усіх відчайдушних невдалих змог У обіймах жалю чи парамнезії Засинати в іржавій (і все ще міцній) броні, Мої мойри стомились казати "ні", Клятий час все намотують на сузір'я, Звідки родом тривоги оті дурні. Я стараюся опанувати речі, Біль навколо тримати за хрестики та нулі І потроху губитись на цьому тлі... Бо нажаль, відчайдушно та недоречно Позабула, як бути холодною взагалі. *експериментальний*

2021-04-14 09:09:53

16

9

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (9)

Last_samurai

@Эмелин Гринберг дякую!

Відповісти

2021-04-18 06:32:52

Подобається

Last_samurai

@Лео Лея дякую!!

Відповісти

2021-04-18 06:32:58

Подобається

Last_samurai

дякую!

Відповісти

2021-04-18 06:33:09

1

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

5315

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13048