Антарктида/кс3
Last_samurai
Ось - на себе приречена Антарктида. Не розтопиш сльозами безсмертно-промерзлий лід, Він в очах (наче тінь) заховався й зблід. Полюс надто південний, теплом сповитий Я обожнюю кілька десятків примарних літ Прикривати невигідно до нестями Крижаним обладунком сарказму, цинізму та Розрахунку (тверезого, як мета): Не чіпайте тендітними почуттями Ту, хто сіллю на рани себе карта. Я - суцільний титан, колосальна скеля Чи андроїд, захоплений вівцями із думок. Пасовищу із розуму (що як мох) Шлях - на північ, та в грудях жага пекельна: Це остання з усіх відчайдушних невдалих змог У обіймах жалю чи парамнезії Засинати в іржавій (і все ще міцній) броні, Мої мойри стомились казати "ні", Клятий час все намотують на сузір'я, Звідки родом тривоги оті дурні. Я стараюся опанувати речі, Біль навколо тримати за хрестики та нулі І потроху губитись на цьому тлі... Бо нажаль, відчайдушно та недоречно Позабула, як бути холодною взагалі. *експериментальний*
2021-04-14 09:09:53
16
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Last_samurai
@Эмелин Гринберг дякую!
Відповісти
2021-04-18 06:32:52
Подобається
Last_samurai
@Лео Лея дякую!!
Відповісти
2021-04-18 06:32:58
Подобається
Last_samurai
дякую!
Відповісти
2021-04-18 06:33:09
1
Інші вірші поета
since 2014 красномовніше нікуди чуєш ти діалог?
Інші поети
K N
@Nata_Kuchera
Dilekata
@DiLeKata
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11289
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2502