суржиковірш
думала вжити відкладене повідомлення, щоб відтягнути момент і безмежний стрес. та все ж найкраще - лиш те, що "вовремя", тобто в свій час, доки він не щез. думала, легше, коли без визначень: безліч трикрапок задіяти у танок, тільки не зранку і не опівночі, щоб прочитав післязавтра, ок? думала: може, крихкі гіпотези варто залишити літу, так? щоб відновити себе для осені, сівши рандомно в якийсь літак. думала довго, аналізуючи, нащо з тобою завжди мовчу. стереотипи, що не цінується все, чого надто (чи "чересчур"), боляче б'ють по моїй свідомості, я ж-бо ніколи не знаю меж. наші відносини - серця "домыслы", то не бентеж мене, не бентеж. хочеш - тікай, як пісок долонями, наче нестримна жива вода. воля, спотворена у полоні - це подорож з сумніву в "никуда". думала, зможу відкритись влучними римами, тропами... білий шум законсервую словосполученням: знаю нарешті, про що [так давно] пишу. 06.08.2021
2021-08-31 07:41:45
13
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Last_samurai
@Олег Шаула увы, в погоне за смыслом😂
Відповісти
2021-08-31 07:45:32
3
Лео Лея
Чудовий суржиковірш👍 так буває часто, що слово є, але не використаєш, бо буде, так зване "засмічення". Мені сподобався твій витвір👍
Відповісти
2021-08-31 09:35:43
2
Uina Ku
Так интересно! Столько мыслей можно поймать из стихотворения)
Відповісти
2021-08-31 15:39:05
1
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13290
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16766