розказати?

Last_samurai

розказати? так хочеш приречену на полон почуттєвих фіаско у межах сліпого трансу зрозуміти? щоночі чекаю міцних долонь, що присплять мене в казку обіцяну. іншим разом розкажу щиросердно, і час зачаїться в мить. місяць зникне з радарів, планета втече з орбіти, обрій неба розсердиться хмарами в оксамит і розстелиться далі, ніж пазурі сонцеквіту. розкажу, що ховає відлуння високих нот, кожна рима і подих сумнівних уламків правди. ні, не дякуй навзаєм, ця сповідь немов цейтнот: як не викличе подив, думки покалічить радо. що запечене в грудях, занадто болюче б'є, оповитий мовчанням ланцюг затискає ребра. через серпень (чи грудень) обличчя німе твоє делегує звичайне питання: хіба так треба? розкажу. тільки слухай не розумом, серцем, та не даруй ні жалю, ні приреченої надії: бачиш, я недолуга (чи щира, смішна, проста) лиш з тобою. на тебе таке не діє?

2021-08-09 12:13:17

9

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

Бомбезно, просто бомбезно👏👏👏👏👏

Відповісти

2021-08-09 16:17:39

2

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4668

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1290