розказати?
Last_samurai
розказати? так хочеш приречену на полон почуттєвих фіаско у межах сліпого трансу зрозуміти? щоночі чекаю міцних долонь, що присплять мене в казку обіцяну. іншим разом розкажу щиросердно, і час зачаїться в мить. місяць зникне з радарів, планета втече з орбіти, обрій неба розсердиться хмарами в оксамит і розстелиться далі, ніж пазурі сонцеквіту. розкажу, що ховає відлуння високих нот, кожна рима і подих сумнівних уламків правди. ні, не дякуй навзаєм, ця сповідь немов цейтнот: як не викличе подив, думки покалічить радо. що запечене в грудях, занадто болюче б'є, оповитий мовчанням ланцюг затискає ребра. через серпень (чи грудень) обличчя німе твоє делегує звичайне питання: хіба так треба? розкажу. тільки слухай не розумом, серцем, та не даруй ні жалю, ні приреченої надії: бачиш, я недолуга (чи щира, смішна, проста) лиш з тобою. на тебе таке не діє?
2021-08-09 12:13:17
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Бомбезно, просто бомбезно👏👏👏👏👏
Відповісти
2021-08-09 16:17:39
2
Інші вірші поета
неважливе/кс3 044: ІІ все, що про дійсно важливі речі
Інші поети
H
@HabibaWaleed
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3895
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524