розказати?
розказати? так хочеш приречену на полон почуттєвих фіаско у межах сліпого трансу
зрозуміти? щоночі чекаю міцних долонь, що присплять мене в казку обіцяну. іншим разом
розкажу щиросердно, і час зачаїться в мить. місяць зникне з радарів, планета втече з орбіти,
обрій неба розсердиться хмарами в оксамит і розстелиться далі, ніж пазурі сонцеквіту.
розкажу, що ховає відлуння високих нот, кожна рима і подих сумнівних уламків правди.
ні, не дякуй навзаєм, ця сповідь немов цейтнот: як не викличе подив, думки покалічить радо.
що запечене в грудях, занадто болюче б'є, оповитий мовчанням ланцюг затискає ребра.
через серпень (чи грудень) обличчя німе твоє делегує звичайне питання: хіба так треба?
розкажу. тільки слухай не розумом, серцем, та не даруй ні жалю, ні приреченої надії:
бачиш, я недолуга (чи щира, смішна, проста)
лиш з тобою.
на тебе таке не діє?
2021-08-09 12:13:17
9
1