ще з бортового журналу про катастрофу/кс3
кажуть, що ми, поети, - брехливі й несповна розуму. ще - іронічні (міцні волоцюжні звичаї). я тут подумала: замаскую рядочки прозою (може, від того стануть менш прозаїчними). може, від того в них з'явиться більше сенсу (тобто його буде легше вловити). вірите, так остогидло чіпляти наліпки цензу, метафорично спотворювати всі виверти в казку, історію з іншого часопростіру, де катастрофа руйнує останні атоми. де можна жити сміливими та завзятими (як самогубець за мить до розстрілу). кажуть, що збитки можна обчислити, підрахувати та катастрофи не мають одиниць виміру. і добре, робити цього не варто: знати не треба, скільки у грудях вимерло. знати не треба, що причина глобального потепління - у нестабільних джерелах: звичайно ж, внутрішніх. гравітаційному полю уявних ліній сили забракне утримати межі сутності. зміни підвищення рівня води океаном теж нестабільністю льодовиків зумовлені, всі катастрофи трапляються не за планом і перехоплюють подих. забракне мовлення, скажуть, що знов задихаєшся несвідомістю. всі руйнування мали б затвердити на офіційному рівні з префіксом само-. деструкція повністю залежить від глибини сприйняттєвої прірви, що з кожним днем виникає та шириться. ось, щохвилини нагадує тріщини, на крижаних осередках розміщені: десь від ключиць розповзуться до вилиць, і викривлять тло почуттєвого враження. кажуть, проблема цунамі міжреберних спазмів у криголамах, на хвилі ображених. ця катастрофа відтінка топазу, хмаристого попелу та білосніжної вати, солодко-гіркої. вкривають емоції зливою, лиш на порозі кінця розумієш: щасливими були всі моменти, якими нас не врятувати, знаєш? хай кажуть, читають, вигадують змісти. всесвіт безмежний розквітне в обіймах чужої уяви. ти ж напиши мені: ця катастрофа ще млява? чи розповсюдилась вже і на тебе, тиняється містом, розкрила воронку, не в змозі утриматись (обійми в три метри над рівнями неба об'ємні) і оточила барвистою повінню? із вірогідністю у сто відсотків тоді передбачу взаємність.
2021-05-29 08:36:59
21
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Поема? Рифму не шукала) страхіття скільки описано...ще й фото...(@_@)
Відповісти
2021-05-29 10:12:52
Подобається
Лео Лея
І знову, і знову, і знову Весь вірш розтягнути на фрази готова! Не можу сказати "Як завжди", бо кожен твій новий вірш пробирає до глибин мозку і засідає там надовго. 👍
Відповісти
2021-05-29 20:04:48
1
Last_samurai
@Лео Лея 🤗 дякую!
Відповісти
2021-05-29 20:05:15
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3222
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4846