Сенс - наркотик

Last_samurai

Що ж, сенс - наднаркотик (з відомих й не дуже): У вчинках, бездії, рядках та мовчанні, - Ввижається всюди (мов зілля у чані Парує думками фантазії, друже). Коли - закипає, коли - підгоряє Та завжди існує. (Чи вірим завзято, Що можна ну будь-який наслідок взяти Та першопричину від Пекла до Раю Знайти. Ваші очі, коли купували, Не переплатили хіба по заслузі? А куля чужа опинилася в лузі, Бо купка планет в ретрограді навалом? Галюциногенна це штука. Обачним Завжди треба бути, абстрактні об'єкти Не надто підносити. В небі ще є хто, У нього всі вдома? Не всі? Чи пробачить, Як зробите допис: "Тебе не існує"? Це вибір свободи реальності слова? Невже кожен перший із нас безголовий, А кожен (хто другий) вилазить зі сну, і Вертає назад. У ілюзію кращу (Де може, принаймні, побути собою). Бажаючи миру, готуйся до бою: Бери свої цінності в руки мов пращу, Щоб кинути камінь у тих, хто незгідний: Хіба в прийняття філософія щира? (Себе не ламаєш, коли її шириш?) Нема в справедливості сенсу. Огидно? (Насправді він є, бо всі люди подібні, Хоч призмою мозку інакше події Розсіюють в серці). Страждають, радіють Однаково щиро (по декілька діб). Ну Хіба це не сенс: існувати (чи жити?), Жадати, кохати, і прагнути більше Емоцій (на них пожиттєво підсівши), Стрічати світанки в миттєвостей житі, Захопливо пестити паростки волі, Що завше зростають в місцях безнадії. Сумнівно у зоні комфорту без дії Сидіти, вбиваючи в тілі поволі Безсмертну (чи ні), ще існуючу душу? (Нажаль, риторичні питання порушив).

2021-01-11 10:19:19

18

24

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (24)

Akeldama

@Lu'na за слово "хохол" в бан нараз. Я буду очень рад увидеть Вас там. Я ещё не решил буду ли я писать в службу поддержки (всё же стукачество мне безмерно претит), однако, моё глубочайшее неприятие Вы уже заслужили.

Відповісти

2021-01-11 17:19:09

Подобається

Akeldama

Я бачу Ви і насправді вирішили почати заповнювати стрічку якісним україномовним контентом, мабуть, треба і мені щось таке утнути.

Відповісти

2021-01-11 17:25:37

2

Last_samurai

@ Akeldama 🤘Чекаю з нетерпінням!

Відповісти

2021-01-11 17:26:31

1

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1438

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12213