їду до катастрофи/кс3

Last_samurai

в обійми їду до катастрофи, вона гукає мене дощем. рясні дурмани вплітає в вени, сміється серця мінливим рофлом, іронізує з усього. ще дарує радість і сокровенні шалені спогади й відчуття, занурю пальці в її волосся, ця катастрофа - мінливий геній, миттєва щедрість мого життя. яка приходить, коли не просять, щоб оприлюднити вир бажань. і вірогідність нових поразок безпосередньо вплітає в коси, де сивиною бринить, на жаль, останній спогад: пальне одразу з рушниць ментальних або гармат. ця катастрофа руйнує плани, збирає всі несвідомі фрази, жбурляє ними (як автомат) в мрійливе серце: не пізно, рано. в цілунках палкості божевіль, себе зав'яже вузлом на згадку. бо небезпечна - одвічно п'яна. гуде над вухом (як хрущ, що джміль) спокуса пивом, вином, кальяном... між тим, до неї ще сотні миль. 🌚

2021-07-19 20:49:10

12

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Last_samurai

@Лео Лея так, уміє🙃

Відповісти

2021-07-20 05:30:58

1

Самоскид!

рофл

Відповісти

2021-07-20 09:20:18

1

Last_samurai

@Самоскид! це поки що лол

Відповісти

2021-07-20 13:03:06

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11289

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3655