їду до катастрофи/кс3
Last_samurai
в обійми їду до катастрофи, вона гукає мене дощем. рясні дурмани вплітає в вени, сміється серця мінливим рофлом, іронізує з усього. ще дарує радість і сокровенні шалені спогади й відчуття, занурю пальці в її волосся, ця катастрофа - мінливий геній, миттєва щедрість мого життя. яка приходить, коли не просять, щоб оприлюднити вир бажань. і вірогідність нових поразок безпосередньо вплітає в коси, де сивиною бринить, на жаль, останній спогад: пальне одразу з рушниць ментальних або гармат. ця катастрофа руйнує плани, збирає всі несвідомі фрази, жбурляє ними (як автомат) в мрійливе серце: не пізно, рано. в цілунках палкості божевіль, себе зав'яже вузлом на згадку. бо небезпечна - одвічно п'яна. гуде над вухом (як хрущ, що джміль) спокуса пивом, вином, кальяном... між тим, до неї ще сотні миль. 🌚
2021-07-19 20:49:10
12
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Last_samurai
@Лео Лея так, уміє🙃
Відповісти
2021-07-20 05:30:58
1
Самоскид!
рофл
Відповісти
2021-07-20 09:20:18
1
Last_samurai
@Самоскид! це поки що лол
Відповісти
2021-07-20 13:03:06
Подобається
Інші вірші поета
розказати? місту героїв рахунок, будь ласка Сама собі тюрма/кс3
Інші поети
Sallma890
@Sallma890
Nana
@mingi
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4991
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2598