Генію
І дорога стелиться, аж лячно. І степи задумались до хмар. І життя твоє собаче Все заплуталось в дорозі віковій. І здіймаєш очі ти з-під вій, Аж до неба й бога заодно. Будеш плентатися між хатами, Будеш чути оди і прокляття. Будеш спати на подушці кам*яній. І розлучниці-тривоги задушили б все до тла. Тільки ти молитися не вмієш, Тільки ти все віриш у себе. Тягнешся до неба, хмара - лине; Ти стоїш, оддавши все життю. Може ти придумаєш ще, нащо: Бог той думками набив чого? Ти йому на слід ногою станеш, Ти - наповнений той мукою до тла. Мрії : гніт і воскресіння - Все тобі! Ти наповнений і радістю й злобою: Викував любов, як той граніт. І повторять твоє слово Тисячі в одвіт. І не журись журбою, У твоїй руці душа: Зморена й отруєна тобою… Все зринає і летить Аж до віків… Навік.
2019-01-25 12:55:35
3
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2471
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2901