Та, що живе у минулому
Мене немає в теперішньому часі. Мене зовсім у часі нема. Я залишилась десь у минулому, Заблукала там і зацвіла. Проростаю давнішнім листям, Розсипаюсь на полотні Розбитим, згорілим будинком, Збудованому на своєму ж тлі. І в мене лишилось тіло, Що проживає момент. Душа думками шуміла, А сердце розбилось вщент. Живу я від сонця до місяця, Дивлячись на стрімкий день, І не знайду собі місця Ні в лютий, ні в дожливий жовтень. Мене тримають лиш спогади, Які і зникають з часом. Постійно живу в своїх мріях Та сподіваюсь на краще. Але вже пройшло стільки днів, Проте я застигла у часі, Ходжу по порослим слідам, Блукаючи в зимовій чащі. І день мій так схожий на інший, Що дуже кортить кричати, Бо я не витримую більше Й не можу це все вже сприймати. Через два місяці знову Буде новий рік, А я залишуся в цьому, Напевно ще навіть на вік. І тепер я зовсім не знаю: Чи можу хоч щось змінить? В мені давно потерпає Та болісна перша мить. І я ще вчуся тут жити В хвилину, що зараз біжить. Може мені все ж таки вдасться Свою душу та сердце сцілить.
2023-03-04 10:10:33
1
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1296
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5003