Та, що живе у минулому

Leia Melova

Мене немає в теперішньому часі. Мене зовсім у часі нема. Я залишилась десь у минулому, Заблукала там і зацвіла. Проростаю давнішнім листям, Розсипаюсь на полотні Розбитим, згорілим будинком, Збудованому на своєму ж тлі. І в мене лишилось тіло, Що проживає момент. Душа думками шуміла, А сердце розбилось вщент. Живу я від сонця до місяця, Дивлячись на стрімкий день, І не знайду собі місця Ні в лютий, ні в дожливий жовтень. Мене тримають лиш спогади, Які і зникають з часом. Постійно живу в своїх мріях Та сподіваюсь на краще. Але вже пройшло стільки днів, Проте я застигла у часі, Ходжу по порослим слідам, Блукаючи в зимовій чащі. І день мій так схожий на інший, Що дуже кортить кричати, Бо я не витримую більше Й не можу це все вже сприймати. Через два місяці знову Буде новий рік, А я залишуся в цьому, Напевно ще навіть на вік. І тепер я зовсім не знаю: Чи можу хоч щось змінить? В мені давно потерпає Та болісна перша мить. І я ще вчуся тут жити В хвилину, що зараз біжить. Може мені все ж таки вдасться Свою душу та сердце сцілить.

2023-03-04 10:10:33

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11995

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2177