Та, що живе у минулому

Leia Melova

Мене немає в теперішньому часі. Мене зовсім у часі нема. Я залишилась десь у минулому, Заблукала там і зацвіла. Проростаю давнішнім листям, Розсипаюсь на полотні Розбитим, згорілим будинком, Збудованому на своєму ж тлі. І в мене лишилось тіло, Що проживає момент. Душа думками шуміла, А сердце розбилось вщент. Живу я від сонця до місяця, Дивлячись на стрімкий день, І не знайду собі місця Ні в лютий, ні в дожливий жовтень. Мене тримають лиш спогади, Які і зникають з часом. Постійно живу в своїх мріях Та сподіваюсь на краще. Але вже пройшло стільки днів, Проте я застигла у часі, Ходжу по порослим слідам, Блукаючи в зимовій чащі. І день мій так схожий на інший, Що дуже кортить кричати, Бо я не витримую більше Й не можу це все вже сприймати. Через два місяці знову Буде новий рік, А я залишуся в цьому, Напевно ще навіть на вік. І тепер я зовсім не знаю: Чи можу хоч щось змінить? В мені давно потерпає Та болісна перша мить. І я ще вчуся тут жити В хвилину, що зараз біжить. Може мені все ж таки вдасться Свою душу та сердце сцілить.

2023-03-04 10:10:33

Інші вірші поета

Голос твоєї душі Я втратила себе Ще одна спроба Плани

Інші поети

Juli Pencil

@Juli_Pencil

Татьяна Сидоренко

@tatv309

Molaa Nori

@Molaa

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

17036

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

3182