Все розпалось на шматки

Leia Melova

Все так змінилося, Що я не знаю куди бігти. І всесвіт свій втрачає час, А я не знаю, що мені робити. Я загубилась в далеких місяцях. І в домі темно, І темрява повсюди. Там навіть місяць не ближчить. По моїм вулицям тепер не ходять люди, Перед очими слабий вогник мерехтить. Життя перетворилося на мед, Де ти застряг, немов в болоті, Ховаешься в серіал, немов в намет, Новин не знаєш. С тебе, мабуть, годі. В середині болюча порожнеча, В середині згоріла Мрія. І все, що можеш – це ментальна втеча Від тих подій, що в головах засіли. Все так змінилося одного дня І більш не буде, як раніше. Твоя надія й віра вже досягли дна, А в світі стало тільки холодніше. Ідуть години. Скоро знов зима, А ти сидиш в думок полоні. Тебе я розумію, бо сама Дивлюсь на те, як вже тремтять мої долоні. І мені страшно, Бо не буде, як раніше. І я це знаю, признаю. Від болю так нестерпно і від тиші, Від відчаю й постійного жалю. І я не знаю, що мені робити, І я не знаю, де ховатись, куди бігти, І я існую, мабуть, тільки на словах, І знов скриваюсь, живучи у снах. Бо якось швидко все розпалось на шматки. Тобі шкода? Напевно що й мені.

2023-03-04 11:45:49

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Kary

Таке враження, що це вираження власних почуттів на письмі

Відповісти

2023-03-04 18:18:12

Подобається

Leia Melova

@Kary так воно і є)

Відповісти

2023-03-04 22:11:33

Подобається

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1498

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5824