Все розпалось на шматки
Все так змінилося, Що я не знаю куди бігти. І всесвіт свій втрачає час, А я не знаю, що мені робити. Я загубилась в далеких місяцях. І в домі темно, І темрява повсюди. Там навіть місяць не ближчить. По моїм вулицям тепер не ходять люди, Перед очими слабий вогник мерехтить. Життя перетворилося на мед, Де ти застряг, немов в болоті, Ховаешься в серіал, немов в намет, Новин не знаєш. С тебе, мабуть, годі. В середині болюча порожнеча, В середині згоріла Мрія. І все, що можеш – це ментальна втеча Від тих подій, що в головах засіли. Все так змінилося одного дня І більш не буде, як раніше. Твоя надія й віра вже досягли дна, А в світі стало тільки холодніше. Ідуть години. Скоро знов зима, А ти сидиш в думок полоні. Тебе я розумію, бо сама Дивлюсь на те, як вже тремтять мої долоні. І мені страшно, Бо не буде, як раніше. І я це знаю, признаю. Від болю так нестерпно і від тиші, Від відчаю й постійного жалю. І я не знаю, що мені робити, І я не знаю, де ховатись, куди бігти, І я існую, мабуть, тільки на словах, І знов скриваюсь, живучи у снах. Бо якось швидко все розпалось на шматки. Тобі шкода? Напевно що й мені.
2023-03-04 11:45:49
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kary
Таке враження, що це вираження власних почуттів на письмі
Відповісти
2023-03-04 18:18:12
Подобається
Leia Melova
@Kary так воно і є)
Відповісти
2023-03-04 22:11:33
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1526
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
129
26
4474