Як швидко міняються ночі?

Leia Melova

Як швидко міняються ночі, Та згодом приходять світанки? Сльозливо дивляться очі Як вітер гойдає фіранки. Як швидко минають роки, Залишаючи після себе попіл Згорівших до тла мостів Та холодний, льодяний спокій. Як швидко минають дні, А солнце сходить за обрій. Живемо від весни до весни, Встаючи що ранку о восьмій. Як швидко минає життя, Злітаючи з тебе, мов видих. Ти жити його не почав, Але вже шукаешь вихід. Як швидко змінився світ, Який не буде більш іншим. Він на хвилину затих Та став в рази спокійнішим. Так швидко міняються ночі, Встилаючі зорями небо. Схожі на сяйво морів Та на кохання ехо.

2023-02-26 11:50:41

Інші вірші поета

Golden rose Я втратила себе Думки Голос твоєї душі

Інші поети

Макс Фолс

@pr_mikhailovich

Maks Skalozub

@Max_Skalozub

Семіраміс

@stets

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

109

9458

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11283