До України
Україно, я тебе пам'ятаю вже тоді, коли ти незалежною була, Та яка ж тонка твоєї душеньки струна, Ти молода, квіткова, барвінкова і красива, На твоїй вишитій сорочці світиться слово "сила", Читала я про твою історію у багатьох книжках, Вона увіковічнена у рушниках, Написана руками великих геніїв-поетів, Звучиш ти піснями солов'їних злетів, Україно, ти пам'ятаєш кянгиню Ольгу, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Хмельницького, Мазепу, Сірка, Ти пам'ятаєш Шевченка, Лесю, Стуса, Тичину, Франка, Розстріляне відродження ти досі пам'ятаєш, Як затягти рани від воєн та Голодомору вже не знаєш, Де лишилися сліди страшних ворожих атак, Виросла червона квітка - мак, І ти зробила з цих квітів вінок, Та додала чорнобривців ніжних пелюсток, Ти й досі втрачаєш і не знаходиш слів, Щоб оплакати своїх найкращих доньок і синів, Та ти весь свій час йшла світло і хотіла, Щоб тобі проспівали "Ще не вмерла Україна...".
2021-08-24 13:53:34
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую💓
Відповісти
2021-08-24 16:20:25
Подобається
Сандра Мей
💛💙🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Я в захваті! Україна понад усе!!! Слава Україні!!!Слава нації!!! 💙💛🇺🇦
Відповісти
2021-08-24 20:36:40
Подобається
Lelyana_ art
@Сандра Мей 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Відповісти
2021-08-24 20:52:26
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11484
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1262