Дощі

Lelyana_ art

Є моменти, коли треба задуматися про себе, Відірватися від урагану життя, Зрозуміти, що штовхає до вершини гори тебе, Розпізнати свої почуття, Не хочеться знову вселяти собі віру, Бо дощі моє серце залили, Хочеться випасти з цього виру, Холодні вітри всю шкіру і душу оповили, Я втрачаю себе, бо попереду майбутнє-примара, Мені невідомо справжню суть існування, Я не бачу ні в собі, ні в кому того невідомого чару, Неначе, все, що навколо це карма і суцільні страждання, Мої жертви, насправді, нічого не варті, Їх змило осіннім дощем, Я не бачу своєї точки на карті, Все моє тіло обійняте плющем, Щось погасло і обезцінило все, що було, буде і зараз, Опустилися руки і в душу завітала печаль, Мені невідомо, коли ця чорна нитка обірветься враз, А поки мене омивають дощі і мій жаль.

2020-10-16 21:12:39

Інші вірші поета

Ні, я не така, якою здаюся Демони Хитросплетіння доль Мій світ

Інші поети

Dea_chaos

@Dea_chaos

Іллаір Гетт

@IllGett

Sofia St

@sofia_st

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16996

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3634