Дощі

Lelyana_ art

Є моменти, коли треба задуматися про себе, Відірватися від урагану життя, Зрозуміти, що штовхає до вершини гори тебе, Розпізнати свої почуття, Не хочеться знову вселяти собі віру, Бо дощі моє серце залили, Хочеться випасти з цього виру, Холодні вітри всю шкіру і душу оповили, Я втрачаю себе, бо попереду майбутнє-примара, Мені невідомо справжню суть існування, Я не бачу ні в собі, ні в кому того невідомого чару, Неначе, все, що навколо це карма і суцільні страждання, Мої жертви, насправді, нічого не варті, Їх змило осіннім дощем, Я не бачу своєї точки на карті, Все моє тіло обійняте плющем, Щось погасло і обезцінило все, що було, буде і зараз, Опустилися руки і в душу завітала печаль, Мені невідомо, коли ця чорна нитка обірветься враз, А поки мене омивають дощі і мій жаль.

2020-10-16 21:12:39

Інші вірші поета

Я втомилась... Муза Троянди в твоєму саду Анаконда

Інші поети

Dilekata

@DiLeKata

Йоганн Верес

@Iwan_

Alvinaaa18 F

@Alvinaaa18

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8708

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11732