Дощі
Є моменти, коли треба задуматися про себе,
Відірватися від урагану життя,
Зрозуміти, що штовхає до вершини гори тебе,
Розпізнати свої почуття,
Не хочеться знову вселяти собі віру,
Бо дощі моє серце залили,
Хочеться випасти з цього виру,
Холодні вітри всю шкіру і душу оповили,
Я втрачаю себе, бо попереду майбутнє-примара,
Мені невідомо справжню суть існування,
Я не бачу ні в собі, ні в кому того невідомого чару,
Неначе, все, що навколо це карма і суцільні страждання,
Мої жертви, насправді, нічого не варті,
Їх змило осіннім дощем,
Я не бачу своєї точки на карті,
Все моє тіло обійняте плющем,
Щось погасло і обезцінило все, що було, буде і зараз,
Опустилися руки і в душу завітала печаль,
Мені невідомо, коли ця чорна нитка обірветься враз,
А поки мене омивають дощі і мій жаль.
2020-10-16 21:12:39
7
0