Хитросплетіння доль
Пройшло сорок тисяч років перед тим, як наші душі зустрілися,
Ніхто не знає, чому колись вони розділилися,
У болю та відчаї ми так довго згорали,
Бо те, що дорога до щастя терниста і довга, ми знали,
Я помилялась, ненавиділа, любила, кидала,
"Більше нікому не покажу своєї душі" - я казала,
А ти обпікався, боявся, прирікав, не хотів більше ніколи відчувати,
Не думав, що зможуть колись ще так радісно твої карі очі сіяти,
Та коли ми вперше побачились, то світ змінився для нас,
Коли ми були поряд, то водою здавався час,
Та ми дозволили одне одному до самої глибин наших душ доторкнутися,
Щоб разом недолі, негараздам та ворогам усміхнутися,
Я мріяла, що колись зустріну тебе і відчую, що ти той самий,
Очі красиві, чисте серце, прекрасна душа і надзвичайно гарний,
Як же хотілось мені музою та поетесою твоєї душі стати,
Та я так довго і боязко боялась щось більше відчувати,
Все, що було до тебе - хай у вогні горить,
Вартувала всіх нещастя та горя ця хвилююче-радісна мить,
Твій голос змушує мене заніміти в рожевому тумані мрій,
Бо ти тут, ти зі мною, назавжди мій,
Я - твоє щастя, твоя радість, твоя королева та ніжна півонія,
Іноді не потрібно й слів, просто "Моя",
А ти мій світ, мій поет, мій король,
Таке вже наше хитросплетіння доль,
Я вірю в те, що ця прекрасна історія не закінчиться ніколи,
Ти будеш поливати у моєму саду увечері пахучі матіоли,
Тепер наші душі разом обійнялись,
Інь-янь відновлено, баланс налагоджено, а частинки цілого закохались.
*Королю
2021-01-23 14:30:22
6
9