Обійми
Я так сумую за твоїм очами глибокими і п'янкими, Мрію надихатися твоїми рисами обличчя янгольськими і тонкими, Заслухатися голосом нектаровим і дзвінким, Бути огорнутою поцілунком ніжним і палким, Я хочу відчути обійми твої лавандові, сонячні, ромашкові, весняні, Вони переносять мене у візії бузково-казкові й вогняні, Без обіймів не в'ється в душі виноградна лоза, У країні вічного літа, серденько без дотиків замерза, Я твого сну велична і ніжна чарівниця-діва, Яка своїми вустами весь твій світанковий світ розбудила, Лиш ти зможеш одним пухнастим дотиком руки, Розправити серця і душі ароматно-фіалкові пелюстки. *Моєму
2021-05-14 21:08:43
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Це неймовірно гарний вірш, серденько🥺🥺🥺❤️❤️❤️
Відповісти
2021-05-15 00:26:59
2
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую💝💝🥰
Відповісти
2021-05-15 04:09:11
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2534
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5551