Обійми
Я так сумую за твоїм очами глибокими і п'янкими, Мрію надихатися твоїми рисами обличчя янгольськими і тонкими, Заслухатися голосом нектаровим і дзвінким, Бути огорнутою поцілунком ніжним і палким, Я хочу відчути обійми твої лавандові, сонячні, ромашкові, весняні, Вони переносять мене у візії бузково-казкові й вогняні, Без обіймів не в'ється в душі виноградна лоза, У країні вічного літа, серденько без дотиків замерза, Я твого сну велична і ніжна чарівниця-діва, Яка своїми вустами весь твій світанковий світ розбудила, Лиш ти зможеш одним пухнастим дотиком руки, Розправити серця і душі ароматно-фіалкові пелюстки. *Моєму
2021-05-14 21:08:43
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Це неймовірно гарний вірш, серденько🥺🥺🥺❤️❤️❤️
Відповісти
2021-05-15 00:26:59
2
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую💝💝🥰
Відповісти
2021-05-15 04:09:11
Подобається
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1277
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1731