Треба навчитися...
Треба навчитися людей відпускати, Якщо вони не хочуть в твоєму житті сіяти, Коли вони кидають тобі ножі в спину, А ти пробачаєш все без упину, Не треба мільйони шансів давати, Тому, хто буде з твого серця пелюстки виривати, Хто один раз зрадив, той не зміниться більше, З попелу будувати замок, буде ще гірше, Найстрашніше, коли ти знаєш всю правду, Та людина не бачить провини, не дасть собі ради, Буде і далі в замкнені двері битися, Не хоче з відустністю жертви миритися, Якщо ти відчуваєш, що працюєш для чужої мрії та мети, Краще тікати, зі слизького шляху зійти, Не треба про людей-примар жалкувати, Краще самому свої скарби шукати, Треба робити висновки, коли твоє серце на шматки розідрали, Бо свою грішну мету, ці люди знали, Спалити зелені луги твоєї душі, Витоптати у серці спориші, Та не сумуй, не здавайся, просто відпускай, Значить, що не будуть вони з тобою будувати твій рай, Скоро не будеш ти на самоті, Загорить зірка-провідник у твоєму житті.
2020-10-04 16:22:54
7
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1423
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12410