Треба навчитися...

Lelyana_ art

Треба навчитися людей відпускати, Якщо вони не хочуть в твоєму житті сіяти, Коли вони кидають тобі ножі в спину, А ти пробачаєш все без упину, Не треба мільйони шансів давати, Тому, хто буде з твого серця пелюстки виривати, Хто один раз зрадив, той не зміниться більше, З попелу будувати замок, буде ще гірше, Найстрашніше, коли ти знаєш всю правду, Та людина не бачить провини, не дасть собі ради, Буде і далі в замкнені двері битися, Не хоче з відустністю жертви миритися, Якщо ти відчуваєш, що працюєш для чужої мрії та мети, Краще тікати, зі слизького шляху зійти, Не треба про людей-примар жалкувати, Краще самому свої скарби шукати, Треба робити висновки, коли твоє серце на шматки розідрали, Бо свою грішну мету, ці люди знали, Спалити зелені луги твоєї душі, Витоптати у серці спориші, Та не сумуй, не здавайся, просто відпускай, Значить, що не будуть вони з тобою будувати твій рай, Скоро не будеш ти на самоті, Загорить зірка-провідник у твоєму житті.

2020-10-04 16:22:54

7

0

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

9087

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1451