Момент

Lelyana_ art

Треба вчитися не жалкувати, Ніколи не корити себе за минуле і не сварити, Хто знає чи без минулого, ми сьогодні могли все здолати, Чи змогли б ми тепер так жити? Ми так чекали особливий момент, Коли ми будемо щасливішими, Але в погоні за щастям, так і не пізнали його секрет, Бо вірили, що стали іншими, Обіцяли нам світле майбуття, Але ми ніколи не цінували те, що маєм, Бо в боротьбі за краще життя, Насолоді моментом місця немає, Ми завжди поспішаєм і будем поспішати, Вирости і дорослими бути, Бо нікому нас спиняти, Та ті найтепліші моменти вже ніколи не забути, Ми ніколи не думаємо, що можна все втратити в одну мить, А коли це стається, то обертаємось назад, І серце за себе болить, Коли бачимо космічний зорепад, Минуле породило майбутнє, Ми не цінували нічого, бо щастя чекали, А коли згадали незабутнє, То розуміємо для чого по життю блукали.

2020-08-29 21:17:55

7

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Kruhitka Dobro

Гарний вірш, є про що задуматись🤔👽👍

Відповісти

2020-08-30 05:07:03

2

Lelyana_ art

@Kruhitka Dobro Дякую 😉

Відповісти

2020-08-30 06:09:14

2

Lelyana_ art

Дякую 🤗

Відповісти

2020-08-30 06:09:55

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1386

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1182