Момент
Треба вчитися не жалкувати, Ніколи не корити себе за минуле і не сварити, Хто знає чи без минулого, ми сьогодні могли все здолати, Чи змогли б ми тепер так жити? Ми так чекали особливий момент, Коли ми будемо щасливішими, Але в погоні за щастям, так і не пізнали його секрет, Бо вірили, що стали іншими, Обіцяли нам світле майбуття, Але ми ніколи не цінували те, що маєм, Бо в боротьбі за краще життя, Насолоді моментом місця немає, Ми завжди поспішаєм і будем поспішати, Вирости і дорослими бути, Бо нікому нас спиняти, Та ті найтепліші моменти вже ніколи не забути, Ми ніколи не думаємо, що можна все втратити в одну мить, А коли це стається, то обертаємось назад, І серце за себе болить, Коли бачимо космічний зорепад, Минуле породило майбутнє, Ми не цінували нічого, бо щастя чекали, А коли згадали незабутнє, То розуміємо для чого по життю блукали.
2020-08-29 21:17:55
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Kruhitka Dobro
Гарний вірш, є про що задуматись🤔👽👍
Відповісти
2020-08-30 05:07:03
2
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую 😉
Відповісти
2020-08-30 06:09:14
2
Lelyana_ art
Дякую 🤗
Відповісти
2020-08-30 06:09:55
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2951
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10741