Падаю з небес
Здригнулося все навкруги, бо щось незвичне сталось, Ніби це зробили вода й вогонь, які ніколи не зустрічались, І я відчула, що падаю з небес, Наче це щось дивніше за сім світових чудес, Багато хто буде думати, що мене з ганьбою вигнали з вищого світу, Бо я ніколи не передам туди свого привіту, Але я не просто впала, а з місією на цю землю прийшла, Тому після польоту залишилась жива, Ніхто не знає, що прийшла до людей аби добро творити, А не холодною водою серця окропити, Коли я це зроблю, то назад повернуся, бо буде вже не мені світати, Нікому невідомо, що я народжена для того, щоб літати, Та після того, як я у метелика перетворюся, А потім у вись здіймуся, Після мене залишиться лише один слід, І не зникне він ні завтра, ні через тисячі літ.
2021-01-03 09:52:30
7
0
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2403
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5005