Падаю з небес
Здригнулося все навкруги, бо щось незвичне сталось, Ніби це зробили вода й вогонь, які ніколи не зустрічались, І я відчула, що падаю з небес, Наче це щось дивніше за сім світових чудес, Багато хто буде думати, що мене з ганьбою вигнали з вищого світу, Бо я ніколи не передам туди свого привіту, Але я не просто впала, а з місією на цю землю прийшла, Тому після польоту залишилась жива, Ніхто не знає, що прийшла до людей аби добро творити, А не холодною водою серця окропити, Коли я це зроблю, то назад повернуся, бо буде вже не мені світати, Нікому невідомо, що я народжена для того, щоб літати, Та після того, як я у метелика перетворюся, А потім у вись здіймуся, Після мене залишиться лише один слід, І не зникне він ні завтра, ні через тисячі літ.
2021-01-03 09:52:30
7
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8315