Рай
Кожної ночі, коли ти спиш, я оберігаю твої солодкі сни, мій милий, Коли присипав тебе сніг у морозну ніч, то я відчула наскільки ти для мене цінний, Твій голос лілейний, він як солодко-медова течія, Будити щоранку тебе ніжним поцілунком - мрія моя, Ці слова мило-ніжні для тебе, вони назавжди твої, Ти віднайшов ті скарби і перли, що заховані були у душі моїй на самому дні, Ти сам запросив мене у квітучий сад кохання, Щоб засинати там ніжно, дихати в такт одне одному з ночі до світання, Твої обійми сонячні та тендітні, як сакури пелюстки, Ми у тому саду знайшли веселки ростки, Ти як завжди торкаєшся мого волосся золотого, Щоб відчути карамельний смак щастя молодого, Якщо це найчистіша та найніжніша любов у світі, то хай вічно триває, У поцілунках квітковий дощ йти не припиняє, Бо лілейна півонія не могла без свого казкового розпуститись, Тепер вона може лише у діамантово-карих очах розчинитись, Ти найкраще, що було у моєму чорно-білому житті, Я бачу, як ти обвиваєш моє серце теплим подихом у майбутті, Ти і далі мене рожевим туманом молодо-ніжного відчуття огортай, Лише з тобою я знаю, що таке справжній рай. *Коханому
2021-03-23 21:17:10
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Прекрасно😍😍😍Дякую, серденько))))
Відповісти
2021-03-23 22:24:00
1
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Все для тебе😻
Відповісти
2021-03-23 22:24:20
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9218
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4938