Я подарую тобі
Я подарую тобі глибоке море мого кохання, Щоб ми разом там сиділи з ночі до світання, Я подарую тобі найніжніші перли душі своєї, А ще кришталі сонячної усмішки твоєї, Я подарую тобі любистковий солодкий нектар, Бо я не відьма, що напустила на тебе рожевий туман, Я подарую тобі білосніжні крила, У них буде зберігатися твоя сила, Я подарую тобі своє тендітне серце, яке нарешті зцілилось, Щоб ти дихав мною і я тобі вночі снилась, Я подарую тобі свою лілейну душу, Бо у відповідь кохати тебе мушу, Я вже подарувала і знову подарую тобі нове життя, Бо лише разом ми збудуємо собі світле майбуття. *Моєму
2021-02-14 09:36:59
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую, старалась 💋.
Відповісти
2021-02-14 09:45:33
1
Akeldama
Ще раз зі святом. Чудовий вірш.)))
Відповісти
2021-02-14 10:08:15
2
Lelyana_ art
@ Akeldama Дякую, Вас теж😉.
Відповісти
2021-02-14 10:11:16
1
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2286
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1252