Я подарую тобі
Lelyana_ art
Я подарую тобі глибоке море мого кохання, Щоб ми разом там сиділи з ночі до світання, Я подарую тобі найніжніші перли душі своєї, А ще кришталі сонячної усмішки твоєї, Я подарую тобі любистковий солодкий нектар, Бо я не відьма, що напустила на тебе рожевий туман, Я подарую тобі білосніжні крила, У них буде зберігатися твоя сила, Я подарую тобі своє тендітне серце, яке нарешті зцілилось, Щоб ти дихав мною і я тобі вночі снилась, Я подарую тобі свою лілейну душу, Бо у відповідь кохати тебе мушу, Я вже подарувала і знову подарую тобі нове життя, Бо лише разом ми збудуємо собі світле майбуття. *Моєму
2021-02-14 09:36:59
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую, старалась 💋.
Відповісти
2021-02-14 09:45:33
1
Akeldama
Ще раз зі святом. Чудовий вірш.)))
Відповісти
2021-02-14 10:08:15
2
Lelyana_ art
@ Akeldama Дякую, Вас теж😉.
Відповісти
2021-02-14 10:11:16
1
Інші вірші поета
Хитросплетіння доль Я не хочу... Ізмарагд Блакитна півонія
Інші поети
somewhere
@somewhere
Marta_Zeppelin
@Marta_Zeppelin
Maria
@mariya_zholkevska
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2741
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2589