Дніпровські небеса
Десь там, де дзвін колискової лунає - мій рідний край, Омиває, Дніпро величний, береги свої, Моя земле, ти мене чекай, Там де відлітають журавлі, Розпочалась пісня мого життя, Додому кличе серденько моє, тихенько вертає, Зі світу, де немає вороття, Верба свої віти мені кидає, Де чую дух родини - туди і піду, До мостів життя, кличе мене доля, Для мене рідне слово "воля", Край неба десь день щеза, А за ним мої дніпровські небеса, Де Украіна відкриває свої степи й ліси, Бачу я, де мій дім, Там розкинувся цвіт краси, Туди мене провів соловейка спів, Дніпро знає, що я ще повернусь, Свої води до сонечка підіймає, Я, ніби грім серед ночі, до рідного краю увірвуся, І щастя в моїй душі засяє.
2020-07-04 20:15:54
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
👍👍👍
Відповісти
2020-07-05 06:34:27
1
Lelyana_ art
Відповісти
2020-07-05 07:08:15
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1807
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992