Войовниця
Віднині я у своєму часопросторі не сама,
Я підступну та злу, але безсилу анаконду перемогла,
Скільки битого скла, отрути та колючих дротів мені не кидали,
Мою дорослу, зміцнілу та пуленепробивну душу не зламали,
Я відсвяткувала свою перемогу радісно в Едемському саду,
Серце і душа тихо шепотіли, що до вершини гори я свій камінь підніму,
Приємно-солодкою була мить, яку я розділила з перлом душі моєї,
Бо я зазнала хвилі оксамитно-лілейної тієї,
Та це ще не кінець, я не перемогла і впала у прірву безсила,
Жага спалити чорні поля, де гнили квіти зла у мені не зотліла,
І я переможу огидну горгону ще багато разів,
Ще буде остаточна битва серед безлюдних степів,
Я знаю, що мій тил міцний та потужний, залікує мої рани,
Засяє у кінці напруженої боротьби сонце над планетами і світами,
Я візьму свою стрілу справедливості та поцілю нею в руду бестію, яка вважала себе королевою стихій,
Та її наміри, як Вавилон пали, не перемогти їй мене силою своїх дій,
Я відвоюю своє королівство, яке буде процвітати вічністю усю,
Бо я свої мрії, надії, сподівання плекаю та веселю.
2021-03-15 12:04:13
6
2