Втретє явилася любов
Мамо, дякую тобі за серце, яке так сильно і ніжно вміє любити, Бо без володаря мого серця мені вже не жити, Серце моє маленьке музично б'ється, коли я, Тихо, мило, з любов'ю та ласкою повторюю його ім'я, Він мій порятунок від незгод, нещастя, несправедливої долі, Сонце, яке освітило мені шлях із неволі, Мамо, я така доросла, але не любила ніколи нікого так, Щоб розуміти те, що ми одне без одного в цьому житті вже ніяк, І поки моє минуле било по моїх ламаних кістках, Він своєю усмішкою та очами мене зачарував, Мені не вдавалось ніколи цього раніше, але тепер я знаю, Що в мене з'явилися крила і я літаю, Він - веселка над дощами життя мого, Не треба більше нікого, лише короля мого, Не думала я, що таке станеться зі мною колись знов, Але мені втретє явилась любов. *Йому
2021-01-30 19:12:46
3
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Lelyana_ art
Все нормально з рядком 🙃. У житті й таке трапляється 😉.
Відповісти
2021-01-30 20:41:41
1
Lelyana_ art
Людина, якій вірш присвячено, все розуміє. У житті все складно і серйозно.
Відповісти
2021-01-30 20:49:36
1
Lelyana_ art
Хай так і буде 😌
Відповісти
2021-01-30 20:52:01
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11500
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4202