Дідове село
Люблю я літнє дідове село, Дитинством і добротою пахне воно, Там навіть пташечка по-іншому співає, Її спів моє серце звеселяє, Хата, де раніше збиралась вся родина, Назавжди для мене буде така ж гостинна, За столом сидять ще ті, кого вже немає з нами, А десь вдалині вітер минулого гуляє ланами, Бігають маленькі курчатка по двору, А по вулиці чути безтурботну дітвору, Котик вмивається після смачної вечері, І вже стукає теплота літньої ночі у двері, Ось дідусь зібрався по рибку на ставок, А бабуся варить смачнючих галушок, У саду наливається соком яблук урожай, На городі помідорів хоч відрами збирай, Як ранком вийдеш у селі на ґанок, То застанеш туманний літній світанок, На травичці перлами вже випала роса, Під вечір теплий дощик і зібралася гроза, На город як вийдеш, то сила-силенна людей, На полях працюють комбайнери день у день, Заходжу в хату, а там пахне добротою, Вишиті рушники бабусею ще молодою, Щось рідне і світле я у цих спогадах відчуваю, Бо як час швидко плине добре знаю, Таким назавжди буде у моїй душі дідове село, Я знаю, що туди знову приїду, щоб там не було, Цей образ я в своїй душі з любов'ю оберігаю, І радію, що це райське місце сили маю.
2022-11-04 22:04:41
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Kruhitka Dobro
Настольгічний вірш, з нотками наївності
Відповісти
2022-11-05 05:41:50
1
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro То був такий настрій.
Відповісти
2022-11-05 06:12:15
1
Lelyana_ art
🥰🥰
Відповісти
2023-07-28 17:03:45
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1953
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1562