Я клянуся...
Я клянуся жити своїм життям, Дихати на повні груди, Не чекати завтра чи майбуття, Хай мене і засудять люди, Я клянуся ніколи не здаватись, Йти до мети, коли ніхто не вірить, У відчаї буду сміятись, Той хто любить - в мене повірить, Я клянуся бути щасливою, Надихати і надихатися, щоб як птах літати, Для щастя треба бути сміливою, Нікому в мене цього забрати, Я клянуся сильно і вірно кохати, Дарувати вічність свою, Палко і тепло оберігати, І завжди говорити "люблю", Я клянуся зі свого шляху не звертати, Бо хтось веде мене по житті, Щоб серце навчилось співати, І не бути ніколи в забутті. Я клянуся, що виконаю все, чого бажаю, Наше життя занадто коротке, щоб його дарма витрачати, Ніхто мене не буде спиняти і не спиняє, Всі хто ходять під сонцем, рано чи пізно, будуть, як діамант сіяти.
2020-08-27 18:51:13
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую😊
Відповісти
2020-08-27 18:54:09
1
Наян Коваль
Дуже гарний вірш))) Мені він здався дуже особистим, і якщо це так, то у вас добра душа)
Відповісти
2020-08-30 05:27:03
2
Lelyana_ art
@Наян Коваль Так, він про особисте. Дякую. 😊
Відповісти
2020-08-30 06:10:33
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5027
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4250