Не мовчати...
Все... Досить... Скільки можна,
Тримати це все у собі.
Так кожний день собі говорю,
Роблю ж все зовсім навпаки.
Не стану я жалітись, нащо,
Хіба ж комусь це до душі?
У кожного свої проблеми,
І точно більші ніж мої.
Що ж скажеш ти, доволі просто,
Так викласти усе на стіл.
Як за вечерею так влучно,
Лиш не зіпсути апетит.
Поволі я все відпускаю,
Егоїстично рвусь вперед.
А раптом моя думка вірна,
Затримаю її на мить.
Скажу комусь, що так тривожить,
Одразу ж зникну в тінь.
А потім увірвусь в чийсь спокій,
І розкладу свої думки.
Нам так кортить почути правду,
Але без болю і жалю.
Та тільки слів бракує часом,
В моменти правди без брехні.
2020-11-23 17:29:44
0
0