Не мовчати...
Все... Досить... Скільки можна, Тримати це все у собі. Так кожний день собі говорю, Роблю ж все зовсім навпаки. Не стану я жалітись, нащо, Хіба ж комусь це до душі? У кожного свої проблеми, І точно більші ніж мої. Що ж скажеш ти, доволі просто, Так викласти усе на стіл. Як за вечерею так влучно, Лиш не зіпсути апетит. Поволі я все відпускаю, Егоїстично рвусь вперед. А раптом моя думка вірна, Затримаю її на мить. Скажу комусь, що так тривожить, Одразу ж зникну в тінь. А потім увірвусь в чийсь спокій, І розкладу свої думки. Нам так кортить почути правду, Але без болю і жалю. Та тільки слів бракує часом, В моменти правди без брехні.
2020-11-23 17:29:44
0
0
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8423
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1709