Не мовчати...
Lemonadka
Все... Досить... Скільки можна, Тримати це все у собі. Так кожний день собі говорю, Роблю ж все зовсім навпаки. Не стану я жалітись, нащо, Хіба ж комусь це до душі? У кожного свої проблеми, І точно більші ніж мої. Що ж скажеш ти, доволі просто, Так викласти усе на стіл. Як за вечерею так влучно, Лиш не зіпсути апетит. Поволі я все відпускаю, Егоїстично рвусь вперед. А раптом моя думка вірна, Затримаю її на мить. Скажу комусь, що так тривожить, Одразу ж зникну в тінь. А потім увірвусь в чийсь спокій, І розкладу свої думки. Нам так кортить почути правду, Але без болю і жалю. Та тільки слів бракує часом, В моменти правди без брехні.
2020-11-23 17:29:44
0
0
Інші вірші поета
Перешкоди Вона Лист
Інші поети
_darishka_
@_darishka_
Sad Girl
@sad_g
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2286
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12213