Вірші
Вона
За покликом твоїх думок,
За вірою, що є в тобі
Лунає і мене дратує,
В душі наспівує Вона.
Сьогодні прохолодна, темна
Ще вчора віяла теплом.
Пориви вітру чую знову,
І вкотре за вікном Вона.
До болю забиваєш, лаєш
Змітаєш все що не твоє.
І лиш на мить я бачу погляд,
Там де колись була Вона.
Крізь сон тебе не зупинити,
Затримати ось тут на мить.
Навколо завмирають люди,
І крок за кроком лиш Вона.
У небі, навіть під землею,
Посеред шуму, голос твій.
Ховатись нам, чи утікати,
Усе даремно, тут Вона.
А поки ти мене все просиш,
Благаєш залишись усе.
Я створю світ для нас з тобою,
І в нім не знайде нас, Вона.
Вона, яка не скорена нікому.
Вона ж, що у тіні стоїть.
Вона тоді коли ти плачеш.
Вона твій ворог і твій друг...
3
0
287
Лист
Я знов пишу собі листи,
В рядках складаючи думки.
Шукаю в них своє буття,
Заплутане та не відоме.
Щосили пробиваю шлях,
Аби знайти хоч щось хороше.
Що сталось з нами, невідомо,
Хто став знов жертвою брехні.
Скоріш за все я загубилась,
В тій купі бруду між людей.
Не помічаю світла в небі,
Лиш темрява вона ж одна.
Той промінь світла, де він чуєш?
Залишив дім мій без вагань.
Дні линуть швидко і невпинно,
А ніч закутує мій світ.
Навіює мені щомиті,
Ті довгі й невимовні сни.
Коли у них звучить надія,
Реальність тяжко віднайти.
Невдовзі все пройде, я знаю
І лист відкину я, кудись.
Бажаю світла в свому серці,
Піду за покликом душі.
Шукатиму бо поруч віра,
Вона дає мені життя.
Щоб там не було я прорвуся
І буду сильною, клянусь.
3
0
373
Не мовчати...
Все... Досить... Скільки можна,
Тримати це все у собі.
Так кожний день собі говорю,
Роблю ж все зовсім навпаки.
Не стану я жалітись, нащо,
Хіба ж комусь це до душі?
У кожного свої проблеми,
І точно більші ніж мої.
Що ж скажеш ти, доволі просто,
Так викласти усе на стіл.
Як за вечерею так влучно,
Лиш не зіпсути апетит.
Поволі я все відпускаю,
Егоїстично рвусь вперед.
А раптом моя думка вірна,
Затримаю її на мить.
Скажу комусь, що так тривожить,
Одразу ж зникну в тінь.
А потім увірвусь в чийсь спокій,
І розкладу свої думки.
Нам так кортить почути правду,
Але без болю і жалю.
Та тільки слів бракує часом,
В моменти правди без брехні.
1
0
246
Перешкоди
Знов кляті перешкоди,
Не взмозі обійти.
Шукаю виправдання,
Аби лиш утікти.
Терпіти їх не стану,
Для чого цей тягар.
Лиш серцю біль завдам я
І дали буду жить.
Чи буде шлях той вірний,
Хто зможе розказать,
Кому тепер повірити
Щоб біль свій подолать.
Я страх сховати мушу,
Від тих чужих очей.
Які дедалі ближче,
В тіні моїй стоять.
Щодуху б'ють у спину,
Тривожать мої сни.
Стирають все що хочуть,
Так просто без вагань.
Скажіть мені лиш прошу,
Де шлях той віднайти.
Коли остання думка,
Навіює лиш смерть.
Кричати знов благає,
По стінах тих повзти.
Аби ті кляті звірі,
Не з'їли до костей.
4
0
247
