Коли виходиш з дому

Любомир Крупка

коли виходиш з дому ти не знаєш кого зустрінеш з ким пройде твій день ти просто йдеш ступаєш крок за кроком у новий світ де хтось тебе чекає це хтось вже бачив як ти йдеш повільно так байдуже до всього це він він бачив як сідаєш у маршрутку і як дзвенять монети в гаманці йому приснилось що ви разом і що його рука в твоїй руці йому хотілось бачити ще більше тебе забути щоб відчути ще раз момент кохання тоді як вперше тебе побачив забути і згадати що сказала як бавилась наївно у слова а він чекає так ніби сонце забере її до себе а його залишить отут на вулиці серед дощів серед брудних провулків залишить тут де все як завжди він згадав її усмішку той раптовий подив вона пішла він знає що для неї приготував вже ліжко інший чоловік вона йому віддасться просто так посеред ночі з музикою джазу на теплих і шовкових ковдрах там затишно і видно як злітають літаки у хмарах загорнуть в обійми залюбки і б’є годинник що пора іти пора а він забуде що було тоді забуде як побачив її вперше розвіє вітер всі його листи і скаже це було красиво моє кохання згасло у душі

2020-09-13 08:42:23

Інші вірші поета

Колія А закохатися в тебе знову Закінчуй речення і став крапку Невловимі

Інші поети

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Hora Izhayiv

@horchyk

Лев Ковський

@LevKo

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1412

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4312