Я врятую тебе від світу
Любомир Крупка
я врятую тебе від світу так як ти того хотіла в моїй ванні багато піни і місця в ній теж багато я зустріну тебе знову і не дам собі збрехати що хотів з тобою по колу літати – пірнати літати – пірнати поставити світ на паузу думати про незбагнене тобі багато не треба мені ще менше треба я не вірю у синє море воно так далеко від мене та як хочу відчути спокій пригортаюсь до тебе і тут подих неба і ніби так треба ми різні у дотиках пальців відмінні у вигинах тіл і все що колись забувала сказати тобі я хотів ми вдвох випадкові й не схожі цілуємось у ванні моїй вином окроплюємо ноги тамуючи біль тамуючи страх я врятую тебе і нічого не зміниться більше в житті ти танцюєш ховаючи погляд я дивлюсь і не знаю дивлюся й не знаю чи очі твої ще мої
2020-09-11 12:35:43
4
0
Інші вірші поета
Коли виходиш з дому Дихай Гітара Невловимі
Інші поети
Priyanbada Sarkar
@Priyanbada_sarkar
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1407
І сиділи, курили
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.
63
17
4163