Невловимі почуття застигли у повітрі. Такі бентежні. Вони наповнені весною. Хочеться піти за ними. Зігрітися їхнім теплом. Заховатись від негоди. Розлитись дощем. Залишитись поруч. Дозволити торкнутись до обличчя. Тримати за руку. Згинати і розгинати твої пальці. Стиснути і відпустити тендітне тіло. Дозволити піти. Дати можливість повернутись. Ненадовго. Кілька хвилин я думаю про тебе. Дивлюся на годинник і відраховую секунди. Я маю час зібратися з думками. Я маю час зустрітися з тобою. Один на один. Очі в очі. Сказати найважливіші слова. Віддати тобі найніжніші обійми. Мати для тебе лише одну ніч. Роздягнути. Зачинити всі двері. Зашторити вікна. Позбавити тебе шляхів для відступу. Заколисати поцілунками. Зробити так як звик робити раніше. Без дозволу. Без жодного покарання. Без сорому. Так як ти хочеш. Так як тобі потрібно саме в цю мить. Відштовхнутись від піску. Вийти в океан. Стати вільним. З тобою. З найдорожчими моментами свого життя. З щастям у кишенях. Бути байдужим до твоєї впертості. Залишитись з тобою. Плести для тебе тенета. Чекати поки ти заплутаєшся в них. Поки ти сама вибереш свій шлях. Шлях до мене. Єдиний з можливих. Бо ти течія. Я намагаюся плести проти тебе. Вибираю найважчі маршрути. Здіймаю руки високо вгору. Тону. Ти рятуєш. Викидаєш на берег мов рибу. Очищену від думок. Колючу на дотик. Ти можеш притуляти мене до тіла. Відчувати тепло. Гратися зі мною. Робити все що тобі заманеться. Але не відпускати в океан. Я не шукатиму більше нікого. Давай залишимося на цьому суходолі разом. Я звик робити тебе щасливою. Звик бути мисливцем. Але полювання залишилися в минулому. Мої звірі зникли в лісах. Дикі думки народжуються знову. Невловимі почуття набувають чітких обрисів. Тепер цілком реальні. Ти можеш доторкнутись до них. Вони на твоїй шкірі. В твоїх легенях. І цієї ночі я роздягатиму тебе повільно. Я робитиму це тихо, щоб не сполохати твої почуття. Твоє тіло дихатиме. Я окутаю тебе ковдрою. Нап’юся твоєї води. Берегтиму твій спокій. І тобі не стане сил дихати. Не стане сил опиратися. Від мого тепла. Від моєї спокуси. До ранку. До перших сонячних променів. Ти триматимеш мої руки. Все розтане із сходом сонця. Забуватимуться слова. Стиратимуться думки. Раніше це була ти. А тепер ти без обличчя. Тільки тіло не забуде мої руки. Моє тіло пригадає твої руки. Ніжні пальці в моїх сильних долонях. Ти плачеш від болю. Просиш відпустити. Розмахуєш руками. Кричиш. Здаюся. Ти завжди була вільною. Ти любила свободу. Ми дочекаємось ранку. Дві тіні на ліжку. Розкидані речі. Поцілунок на пам'ять. Ще рано. Поспи. Я зникну в тумані. Я стираю сліди.