Гітара
На вулиці стало темно. Всі люди розбрелися по своїх квартирах. Засвітились ліхтарі. В повітрі повисла солодка мелодія гітари. Це місцевий музикант заграв сумну пісню про нещасливу долю однієї закоханої пари. Жінки не могли стримати сліз і діставали хустинки. Чоловіки лише сумно похитували головами. Ще трохи і музикант завершить свій концерт. Він закине свій інструмент на плече і зануриться у морозяний вечір. На вулиці його чекав старий велосипед. Колись давно саме на ньому музика мріяв об’їздити пів світу, побачити найвідоміші місця планети. Час пройшов, а мрії залишились мріями. Музикант цим мало переймався, адже був переконаний у тому, що колись точно вирушить у мандри. Він поїде звідки, і вже ніколи сюди не повернеться. Це буде пізніше. А зараз він просто прямує до свого дому. Вже вдома він як завжди відкриє двері сріблястим ключем і зварить собі кави. Гітара стоятиме у коридорі і самотньо дивитиметься в куток. Така стомлена, але неймовірно щаслива. Вона раділа, через те що саме він навчив її співати. Музикант вивів її на сцену. Зробив з неї справжню актрису. Тепер її голос наділений сотнями мелодій, тисячами звуків. Більше того, вона знає безліч мов. Вона змушує людей сміятися. Спроможна завдати болю і так само легко піднести людину до небес. Це все вона має зараз. Але раніше все було не так. Вона добре пам’ятала з чого починалася її «дорога». Це був період поневірянь. Вона думала, що її голос ніхто більше не почує. Самотню, без декількох струн, гітару декілька днів підряд вмивали дощі. Саме тоді вона навчилась цінувати світ навколо себе. Навчилася рахувати зорі. Кожного дня вона вмивалася ранковою росою. Жоден день не проходив, щоб вона не дякувала сонцю. За світло. За тепло. Вона дякувала навіть за біль і страждання, адже це і є частина життя, без яких не було б і радості. А потім прийшов він. Чоловік, що подарував їй голос. Музикант завжди мав мрію. Гітара знала про неї і допомагала йому здійснити її. Тепер він уже спав. Жоден сон не тривожитиме цієї ночі квартиру. Стало тихо. Лише чулася тиха мелодія. Там у кутку спала гітара. Прислухайтесь самі.
2020-09-12 09:57:18
1
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1850
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1033