Країна емоцій

Lucy

Різні емоції,різні наші почуття. Їх зневажає доля твоя Тихо пливуть думки чужі. Застигло обличчя у журбі Твій механізм розчиняється в воді.. Ти мусиш плисти,поки не застигли ті дні.. Коли були веселі ми, тримаючись за руки При сонячному сяйві любові, ковтали ми пігулки. Існує країна повсякденних емоцій.. До неї плисти годинами до ночі.. Пропливаючи крізь затори і порохи.. Ми витрачаємо сили потрохи Дивлячись на людські серця Коли бачимо незліченні повороти, Що тримає велика рука. Деякі людські душі смутні.. Вони не знають свого буття.. У них є велике передчуття.. Країна ця невидима, вона може тільки в снах з'явитися, обом одиноким серцям приснитися. Твої сльози важать більше ніж небесний пил, вони відновлять силу крил. Немовля заколишуть люблячі люди. Тепло подарують щирії,і доброзичливі.. А ти одна така яка ні та не інша.. Ти вмієш кохати..а там всі лиш по закону.. Пухким теплом тебе загорну І будемо разом блукати Неначе в лісі ельфи Скарби чарівні шукати Колискову місяць буде співати. Людей все більше потраплятиме в цей світ... Разом будемо їх стрічати, при собі тримаючи магніт. Дякую, що допомогла написати цей вірш @Rousi_Rey

2023-12-23 16:08:15

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Роузі Рей

Немає за що)🥰Ти чудово пишеш

Відповісти

2023-12-23 16:09:23

1

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

79

19

2777

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11547