Вірші
Думки
Як хотілося мені,
Знову бачити теплі дні
Пробувати серед тиші
Чути птахів голоси,
Торкнутись дерев кори.
Та здається це простим
Не потрібно це нікому
В моїх думках видається казковим.
Не знайти серед люду підмогу.
Небо спалахує сяйвом яскравим
Місяць по небі тихо пливе
Мати кидає словом прощальним...
Серце вдарунок своє віднесе.
І пропадуть сльози печальні
Враз на душі полегшає тобі
Спогади в розумі такі туманні
Вітром розвіяні думки твої.
3
0
228
Спокій серед буревію
Всі думають, що вони праві
Здіймають галас через дрібниці.
І боляче стає мені
Не добре у своїм єстві...
Загинули бажання, мрії
Спалах світла покинув комірчину
Згадую теплі літні дні
Шукаю неземну місцину.
І хто б, що не казав тобі
Байдуже відносить до цього
Коли слова бувають неприємні і гіркі.
Вони уб'ють слабкого.
А ти і я, ми будемо стійкі!
Мовчатимемо, коли нас ганьбити будуть
Кривдники подумають, що ми німі
Та з часом голод вони втамуюють.
3
0
189
...
Далеко я блукав,
втрачені ідеї шукав.
В думках картини малював
Та сам в тунелі заблукав.
Притихло все, здалося дивним,
кожна хвилина мов ріка, текла.
Завмерло все здалось безживним...
Розсипались коштовні перла.
А я дививсь на мертве море
І серце билося чимдуж
Воно було таке самотнє
І я вглибінь його пірнув.
Та ось на повні груди повітря я вдихнув.
І тихий шепіт я почув.
Немов зі мною говорили хвилі
Та не спроможні були донести, вони людині.
І я згадав, як у дитинстві
Шукав те саме місце
В моїй душі воно довічне.
Залишу все і попливу,
покину навіть свій човен.
Не знаю скільки проживу
Дружитиму із сонцем!
4
0
219
Країна емоцій
Різні емоції,різні наші почуття.
Їх зневажає доля твоя
Тихо пливуть думки чужі.
Застигло обличчя у журбі
Твій механізм розчиняється в воді..
Ти мусиш плисти,поки
не застигли ті дні..
Коли були веселі ми, тримаючись за руки
При сонячному сяйві любові, ковтали ми пігулки.
Існує країна повсякденних емоцій..
До неї плисти годинами до ночі..
Пропливаючи крізь затори і порохи..
Ми витрачаємо сили потрохи
Дивлячись на людські серця
Коли бачимо незліченні повороти,
Що тримає велика рука.
Деякі людські душі смутні..
Вони не знають свого буття..
У них є велике передчуття..
Країна ця невидима, вона може тільки в снах з'явитися,
обом одиноким серцям приснитися.
Твої сльози важать більше ніж небесний пил,
вони відновлять силу крил.
Немовля заколишуть люблячі люди.
Тепло подарують щирії,і доброзичливі..
А ти одна така яка ні та не інша..
Ти вмієш кохати..а там всі лиш по закону..
Пухким теплом тебе загорну
І будемо разом блукати
Неначе в лісі ельфи
Скарби чарівні шукати
Колискову місяць буде співати.
Людей все більше потраплятиме в цей світ...
Разом будемо їх стрічати,
при собі тримаючи магніт.
Дякую, що допомогла написати цей вірш @Rousi_Rey
4
1
204
...
Як хочу жити я в спокої
І миру бачити на землі
Перебувати в теплому колі сім'ї
Бути в далекій від війни оселі.
Як хочу бачити я радісні обличчя
І спокій у людських серцях
Та дощ печалі сильно полився.
Пройшлася кров по венах.
Завмерло все, здалося дивним,
Несправжнім, тихим повністю сірим.
І смерть блукала серед людей
Забираючи серце із грудей.
Війна тривала і пекла
Ковтала кожен кілометр
Допоки кров'ю покрилась земля
Рука не втратила пістолет.
І скільки смертей оплакували люди,
Втрачаючи розум, через розлуки.
Зламалися крила, гублячи сили,
Всі м'язи напружено нили.
Небо сіре замовкло серед тиші
Обличчя здійнялися вгору
Покинули землю вбивці,
прислухаючись до голосінь хору.
І все заснуло вічним сном ,
зустрілося із смутком.
Та все закінчитись встигло
І зло із міста зникло.
3
0
82
Dreams
Погасла остання зоря,
Зникла мрія моя,
Потонула в синіх небесах,
Пробувала в чужих майстернях.
Через барви кольорів,
Шепотіння слів
Шукала я картину
Зазирнувши в непроглядну шпарину
Я відшукала книгу.
І знову забриніла музика,
Почувся звук клавіш піаніста,
Торкнулася рука старого папірця
Заворушилася серед сторінок мрія моя.
Погасли вогні в кімнаті,
Втратили красу свічники сріблясті,
Спинилася рука, торкнулась олівця,
Намалювала обличчя
Чисті риси, посмішка на вустах
Спокій в сірих очах.
Дівча дивилося на мене крізь століття
Чи може марилось мені,
Чи це робота олівця?
Чи нові мрії створені приємні?
І знову засвітилася зоря в темному небі
Всі мої мандрівки стерті.
Моє бажання жити в тиші
Бути з кожним в мирі.
Мені потрібно відновити сили,
Щоб позбутись вічної зими.
Я хочу тішитись довколишньому світу
Щоб запалити свою свічку.
4
0
127
Душа
Чи знаєш, що душа має крила
Вона до неба може високо злетіти
Та цій душі потрібні великі сили
Вона повинна бути чиста.
І скільки душ чорніє у людей
Втрачають крила і останній подих
Схожі вони до хворих
Впродовж життя крутяться мов карусель.
Та чисте серце прагне до небес
Воно шукає нитку міцну
Та це залежить, що ти обереш
Чи душу свою ти віддаш Христу.
Якщо приймеш Ісуса в своє серце
То простягнуться крила до небес
І твоє серце буде злагоджено
І сили знову набереш.
Рука торкнеться світла прийдешнього
І теплота полиється внутрі
І ти почуєш голос Того
Душа не буде в метушні.
4
3
137
Невідомий світ
Торкається читач сторінок книг
І бачить в ній багато літер
Спалахують очі від історій п'янких
Мов з паперу подув вітер.
Він шелестить рукою сторінки
Вдивляється в чорнильний світ
Для нього всі приємні ранки
Він потрапляє в дивосвіт.
Історія пливе мов корабель
Герої оживають перед ним
Та світу цьому є паралель
Він був несправжнім, чарівним.
4
0
153
