VII.
Запалюються думи знову й знов,
Пекельний жар в мені ти розбудила,
В умі порочні мислі поселила,
Огнем аж закипіла яра кров...
На мене, мов густий туман найшов,
Хотів втекти, та шторм порвав вітрила,
І невідома потягнула сила,
Й моє зложила тіло ниць притьмом...
Більш опиратися тобі не можу,
Вдихаю вроду квітнучу твою,
І падаю, неначе бездиханний...
Я взяв на себе непосильну ношу,
Боюсь, перед чарáми не встою,
Тремчу, мов лист, од страсного жадання...
Пекельний жар в мені ти розбудила,
В умі порочні мислі поселила,
Огнем аж закипіла яра кров...
На мене, мов густий туман найшов,
Хотів втекти, та шторм порвав вітрила,
І невідома потягнула сила,
Й моє зложила тіло ниць притьмом...
Більш опиратися тобі не можу,
Вдихаю вроду квітнучу твою,
І падаю, неначе бездиханний...
Я взяв на себе непосильну ношу,
Боюсь, перед чарáми не встою,
Тремчу, мов лист, од страсного жадання...
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
VII.
Дуже гарно
Відповісти
2024-06-29 10:37:13
1