XI.
Жагучі очі пристрастю горять,
Вони про все довкола прагнуть знати...
У душу зазирнуть нагу хотять,
Щоби вразливу путами скувати.
І слабкості, лукаві, не простять,
Якщо попався, то дарма тікати,
Здавалося б, озерна тиха гладь,
Та шторм у них чига на дно забрати...
Не гляну в вічі, що б там не було,
Судьба-бо ждатиме м'я однакова:
Безодня мені стане за житло...
Не втраплю, хоч би що, в цю пастку знову...
Та стрілись очі, й мову відняло...
Яка усмішка... мила й загадкова...
Вони про все довкола прагнуть знати...
У душу зазирнуть нагу хотять,
Щоби вразливу путами скувати.
І слабкості, лукаві, не простять,
Якщо попався, то дарма тікати,
Здавалося б, озерна тиха гладь,
Та шторм у них чига на дно забрати...
Не гляну в вічі, що б там не було,
Судьба-бо ждатиме м'я однакова:
Безодня мені стане за житло...
Не втраплю, хоч би що, в цю пастку знову...
Та стрілись очі, й мову відняло...
Яка усмішка... мила й загадкова...
Коментарі