XII.
Ця усмішка зваблива й загадкова
Відбилася назавжди у очах...
Тривожить сон мій, будить по ночах
Твоїх рук ніжна шкіра фарфорова.
Заворожили завитки і кола
Медових пасм каскадів по плечах,
Зізнаюся тобі в своїх гріхах,
І стрілка спиниться годинникова...
Я хочу, щоби вічністю була,
Щоб мить ця не закінчилась ніколи,
За це готовий душу я оддать...
Твоїх очей, мов далина гірська,
Зіниці знову мечуться, соколи.
Моя Венеро, як мені встоять..?
Відбилася назавжди у очах...
Тривожить сон мій, будить по ночах
Твоїх рук ніжна шкіра фарфорова.
Заворожили завитки і кола
Медових пасм каскадів по плечах,
Зізнаюся тобі в своїх гріхах,
І стрілка спиниться годинникова...
Я хочу, щоби вічністю була,
Щоб мить ця не закінчилась ніколи,
За це готовий душу я оддать...
Твоїх очей, мов далина гірська,
Зіниці знову мечуться, соколи.
Моя Венеро, як мені встоять..?
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
XII.
Дуже гарно
Відповісти
2024-06-29 10:40:56
1