Син Землі
Степи шепочуть стиха із морозним вітром, Що колискову піснь згубив серед гілля Самотніх сторожів, залишених в полях — Безперих ясенів, скитальців гнаних світом. І я стою, прикований, немов магнітом, Безмежність спраглими очима охопля... Ще мить, — немає болю й ран, я знов — дитя. Я — син Землі, і з Нею буду монолітом...
2022-11-05 19:11:25
17
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Сандра Мей
Файно, чарівно. Я немов полинула у казку й побачила це місце)
Відповісти
2022-11-12 14:16:26
1
Микола Мотрюк
@Сандра Мей Спасибі)
Відповісти
2022-11-12 15:19:41
1
Микола Мотрюк
Дякую...)
Відповісти
2022-11-24 21:27:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1845
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1356