Сонет 4
Микола Мотрюк
Нависли хмари, не проб'ється й сонця промінь... Зчорнілі стіни - днів минулих оповідачі, Людей потоки ріднуть, не вщуха дощі, Жене прохожих, мов котів під стріху, студінь. Тиняюсь містом, невідомі вулицí... І, ніби, щось пригадую, й стою, як дурень... Не поміщаються думки: розлилась повінь... Схотілось притулитись до печí. Відчув пронизливий і сковуючий погляд... Той взір очей тернових до стіни прибив І страх посіяв... й обернув на смолоскип. У голові, немов, зійшов із рейок потяг... Куди я йшов..? Навіщо гóродом бродив..? І мовить їй не зміг нічого... геть охрип... Застиг, як вкопаний, в замурзаних чоботях... 07.11.2019
2021-07-10 12:22:25
7
0
Інші вірші поета
Сонет 9 Тріолет 8 Сонет 2 Тріолет 17
Інші поети
aadee2
@aadee2
Схожі вірші
Всі
Без вагань
МОРГАН РЕЙ
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8570
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2652