Сонет 7

Микола Мотрюк

Дорога за селом карпатським спить самотньо, Туманом вийшла бистра річка з берегів, Наскельний ліс на поле зóрить каламутно, Ще й круглий місяць вигляда з-під хмарних брів. Навкруг ані душі, і гавкоту нечутно... Зима гряде: на травах іній заіскрів... Цю казку споглядав би вічно, самобутню, На мерехтливі зорі всю би ніч глядів... Та ми мчемо, немов на гоночному герці... На повну газ..! Перед очима все мигтить..! Нам нíколи з дороги погляд одвести. Всього лише відваги треба трішки в серці, Щоб чари в нім замешкали, хоча б на мить... Життя одне... й обрать путь зможеш тільки ти... 25.12.2019

2021-07-10 12:32:32

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

Так, дійсно, свій шлях вибирає людина сама, тож не потрібно потім нікого звинувачувати👍

Відповісти

2021-07-10 15:06:14

Інші вірші поета

День і Ніч Тріолет 31 Сонет 38 Тріолет 8

Інші поети

Ella Verrremi

@verrremi

Леді Ірина

@Lady_Iruna

Princess Girl

@Princess_life

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1426

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1074