Сонет 1
Микола Мотрюк
Серед гучного натовпу міського Стоїть в костюмі сірому жебрак, Дорожнім пилом, мрякою просяк, Бездонний погляд свéрдлить до живого... Ніхто не бачить, хоч би й впав навзнак: У всіх біда своя — не до чужого. Он той купив би пійла дорогого, А тóму — áвто, цей — тримає банк... Із неба сніг немов зола спадає, А бідоласі вкритись чим немає... Хто зна, чи прúйде ще одна весна? Мільйони...блискають й зникають лиця, Нема із ким бідою поділиться... В юрбі увидіть, стріти би Христа... 29.10.2019
2021-07-10 12:14:03
5
0
Інші вірші поета
Рондель 2 Сонет 37 Тріолет 39 Сонет 20
Інші поети
papa emmanuel
@papa_emmanuel
Pame
@Pame
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2237
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4781