Сонет 1
Микола Мотрюк
Серед гучного натовпу міського Стоїть в костюмі сірому жебрак, Дорожнім пилом, мрякою просяк, Бездонний погляд свéрдлить до живого... Ніхто не бачить, хоч би й впав навзнак: У всіх біда своя — не до чужого. Он той купив би пійла дорогого, А тóму — áвто, цей — тримає банк... Із неба сніг немов зола спадає, А бідоласі вкритись чим немає... Хто зна, чи прúйде ще одна весна? Мільйони...блискають й зникають лиця, Нема із ким бідою поділиться... В юрбі увидіть, стріти би Христа... 29.10.2019
2021-07-10 12:14:03
5
0
Інші вірші поета
Тріолет 34 Тріолет 5 Привіт від осені Сонет 5. Вечір на роботі
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4376
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2102